Керівник компанії "Центр екології та розвитку нових технологій" Владислав Антипов попередив, що європейський механізм вуглецевого коригування імпорту CBAM може створити додаткові витрати на традиційну металопродукцію до €100 за тонну.
Це стосується металу, який виготовляють у доменних печах та кисневих конверторах, а розмір таких витрат залежатиме від ціни на викиди вуглецю в ЄС, розповів він в інтерв’ю для Mind.
Антіпов наголосив, що під дію CBAM підпадає приблизно $6 млрд українського експорту, майже 90% якого становить продукція гірничо-металургійної промисловості.
Він пояснив, що до 2026 року, тобто на першому етапі CBAM, компанії-імпортери мають лише звітувати про обсяги вуглецевого сліду своїх товарів, а саме викидів від:
- чорної металургії;
- алюмінію;
- добрив;
- цементу;
- електроенергії;
- водню;
- деяких інших товарів за певних умов.
На другому етапі компаніям доведеться сплачувати так звані CBAM-сертифікати.
За його словами, вуглецеве мито створює не лише ризики для українських компаній, а й можливостями. Адже конкуренти з інших країн також нестимуть аналогічні додаткові витрати.
“Якщо українська економіка зможе здійснити перехід до низьковуглецевого розвитку й запровадити принципи циркулярної економіки, то попри додаткові витрати, пов’язані із CBAM, наші товари стануть більш конкурентними в Європі”, – пояснив Антипов.
Він наголосив, що звітування за CBAM значно відрізняється від українського моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів" (МЗВ) адже:
- звіти мають різну форму та процедуру погодження;
- МЗВ охоплює лише прямі викиди з установки (Scope 1), а CBAM потребує включення Scope 2 та Scope 3, тобто непрямих викидів від виробництва електроенергії та викидів у ланцюжку створення вартості;
- у CBAM розраховуються викиди по кожній категорії продукції окремо, а для МЗВ враховуються всі валові викиди з установки.
За його словами суперечність між системою оподаткування СО2 в Україні та ЄС є справжньою проблемою. Адже в Україні відсутня синхронізація МЗВ як системи обліку парникових газів і системи оподаткування тих самих газів.
Антипов зазначив, що звітність МЗВ подається, верифікується та погоджується щорічно, а сплата податків за викиди парникових газів відбувається щоквартально. Отже, промислові підприємства 3 з 4 кварталів мають сплачувати податки без погодженої цифри щодо викидів парникових газів.
“Цю проблему легко розв'язує переведення сплати податку на викиди парникових газів на щорічну основу, але наш уряд і Верховна Рада не дуже квапляться із цим питанням, – сказав він, додавши, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів планує запустити у повноцінному режимі національну систему торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ) у 2026 році. – У майбутньому планується поєднати українську та європейську системи торгівлі викидами, але на сьогодні ця мета є занадто амбіційною”.
Антипов наголосив, що створення СТВ – важливий крок у напрямку євроінтеграції, який дозволить пом’якшити наслідки CBAM для українських підприємств. Ціна на вуглець залежатиме від політики уряду та рівня промислового виробництва у країні.
Він додав, що кліматична політика України наразі залежить від переговорного процесу щодо вступу України до ЄС. Однак її реформа має бути дуже чітко синхронізована з доступністю фінансування для впровадження на конкретних підприємствах.
“Без зрозумілих джерел фінансування, які, на жаль, ще чітко не визначені, усі наші реформи та стратегії залишаться на папері, як і відбувалося останні 30 років”, – підкреслив Антипов.
Нагадаємо, аналітик з GMK Center Андрій Глущенко попередив, що форсування запуску системи торгівлі квотами на викиди, пілотний запуск якої анонсовано на 2025 рік, збільшує ризики майбутніх “перекосів” у роботі СТВ.
Раніше ЕкоПолітика поспілкувалася з координаторкою Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської бізнес асоціації Ольгою Бойко про те, чи готова Україна до запуску СТВ як законодавчо, так і реально.
