В Україні аграрії можуть збільшити площу посівів ріпаку майже на 30% для виробництва біопалива. Такий прогноз дає Мінекономіки на фоні можливого затягування проблем із цінами на нафту через конфлікт на Близькому Сході. Проте зараз у біопаливному сегменті Україна відіграє радше роль сировинної бази, ніж активного гравця. Виробники мають можливості замістити чистим пальним до третини імпортованого дизеля, проте для цього треба регуляторні зміни та централізовані стимули.
Докладніше про перепони для розвитку ринку біопалива та вихід із ситуації розповіли в медіа Укрінформ.
Тенденція на збільшення
У світі на ринку пального для транспорту частка біопалива зростає стабільно, навіть коли ціни на нафту не були занадто високі. Фахівці прогнозують, що до 2030 року вона становитиме 15% порівняно з 4-4,5% зараз.
Понад 60 держав світу мають чіткі вимоги щодо вмісту біопалива у пальному. Чистий дизель у деяких країнах заборонений. У Євросоюзі обов’язкова частка біопалива на ринку не має бути меншою за 5,2-12,6%. Такий широкий діапазон викликаний відмінностями у внутрішніх політиках держав-членів.
Екологічні домішки
У Європі нерідко біопаливо виготовляють біля нафтопереробних заводів, щоб заощадити на логістиці.
Біоетанол додають до бензинів. Цей технічний етиловий спирт виготовляють переважно з кукурудзи, пшениці, ячменю, цукрових буряків та тростини.
До дизельного палива зазвичай додають біодизель. Найчастіше його виготовляють із рослинних олій – ріпакової, соєвої, пальмової та соняшникової. Подекуди використовують і тваринний жир.
Найпоширеніші суміші із вмістом 5% і 10% біокомпонентів: Е5 і Е10 (етанол) та В5 і В10 (біодизель).
Українські складнощі
Розгортання використання біопального в Україні стикається із низкою перепон:
- Технічні особливості транспорту. Не кожне авто здатне працювати на біодизелі чи пальному із його високим вмістом без переобладнання.
- Температура використання. Чистий біодизель швидко загустіває при температурі нижче за +5℃. Тож оптимальний варіант – паливо із його часткою на рівні 5-10 %.
- Ціни на ріпак. Продавати сировину вигідніше, ніж інвестувати у своє виробництво. Українські аграрії продають ріпак за кордон за ціною понад 500 євро за тонну.
- Відсутність стимулів. На відміну від біоетанолу, в Україні не затверджені обов’язкові квоти використання біодизелю у пальному.
Постачальник сировини
Країни ЄС виготовляють понад 25% світового біопалива – близько 13-15 млн тонн щороку. У лідерах – Німеччина, Франція та Іспанія. Україна в свою чергу постачає значну кількість сировини для цього виробництва, проте самого біопалива із високою доданою вартістю виготовляє вкрай мало – 60-70 тис. тонн.
Раніше в Україні було побудовано 14 великих заводів із виробництва біодизеля. Їхня сукупна потужність становить 300 тис. тонн щороку.
За виробництво біопалива в Україні зазвичай активно беруться тоді, коли ціна на нафту довгий час тримається вище $100 за барель. Проте як тільки ціни вирівнюються – галузь просідає, адже собівартість виготовлення "зеленого" пального доволі висока.
Виходом із ситуації має стати комплексний підхід на рівні держави:
- Нормативне регулювання частки біодизелю у пальному. Для біоетанолу подібні норми діють з 1 травня 2025 року з деякими винятками.
- Спрощення дозвільних, сертифікаційних та інших бюрократичних процедур.
- Податкові стимули. Зараз вартість акцизу для біопалива така ж, як і для традиційного пального – 253,8 євро за 1000 літрів. Це підвищує ризик інвестицій у галузь.
ЕкоПолітика раніше повідомляла, що український ринок біоетанолу ризикує зіткнутися із профіцитом продукції. Робота вже існуючих заводів на повну потужність призведе до виробництва цього типу біопалива у кількості, вищій за довоєнне виготовлення бензину.
