Що справило враження:

Це визнання, що чинний закон "Про відходи" — це мертвий закон, який настільки застарів, що вже навіть не відповідає і не гармонізований з іншими законодавчими актами України.

  • Сфера поводження з відходами сьогодні — це корабель, що пливе самостійно, без робочої дозвільної системи (привіт великим реформаторам-дерегуляторам).
  • Існує інформаційний вакуум. Статистика береться з середніх показників і застарілих норм.
  • Інфографіки. Цікаво, що ці схеми, більше ілюструють фінансові потоки, а не потоки відходів і ланцюжок учасників процесу в управлінні відходами (від себе, основне завдання майбутнього закону "Про управління відходами" — це реалізація механізму принципу "ієрархія відходів").

1-й слайд. На думку заступника міністра, сортування відходів — це якась напівлегальна діяльність підприємств, робота яких здійснюється без документів і те, що в результаті сортування реалізації вторсировини вони "ще і отримують додаткові кошти"... Не стало зрозуміло, що не влаштовує заступника міністра — відсутність контролю грошового потоку чи сортування? Але стає зрозуміло, що це треба терміново міняти.

Необхідно відзначити, що:

1. Відповідно до чинного закону "про відходи" захоронення не перероблених відходів — заборонено.

2. Судячи з цього, наразі всі звалища приймають відходи з порушенням законодавства.

3. Через реформи щодо дерегуляції, не потрібно отримувати спеціального дозволу на діяльність по сортуванню.

Також міністерство на сьогоднішній день не дає чіткого роз'яснення, чим саме є "переробка" і чи можна сортування вважати такою. Тому, деякі муніципалітети використовуючи дану невизначеність, що встановлює сортування або користуються послугами компаній, які це пропонують. Та й в принципі будь-яка спроба зменшити кількість відходів, що потрапляють на звалища, повинна заохочуватися. І зауваження про те, що через сортування, полігони менше отримують відходів, ніж вони хотіли б, прозвучало досить дивно.

Зі сказаного, постає питання — яка роль сьогодні у міністерства в сфері поводження з відходами? Яку політику вони реалізують в цій сфері?

2-й слайд. На цій схемі знову демонструють грошовий потік коштів, які оплачує населення адміністратору. Фінансовий адміністратор (з доповіді не стає зрозуміло, до якого типу суб'єкта господарювання він належить) розподіляє кошти між суб'єктами господарювання щодо перевезення, переробки та захоронення. Це принцип, який був запропонований проєктом закону 2207-2, поданим вже всім відомим депутатом Юрченком, і цей самий принцип був підданий жорсткій критиці (можна подивитися висновок комітетів до проєкту). Саме через що, проєкт закону і застряг між першим і другим читанням. Ну і знову дивний підхід, поділ міст за кількістю населення. Це створює виняток з правил (скільки в Україні міст з населенням понад 500 тисяч?) І цьому винятку аж надто багато уваги приділяє міністерство, Вам не здається?

Якщо подивитися по суті — різниці між першим і другим слайдом, немає. В одному кошти від населення отримує перевізник — суб'єкт господарювання (виконавець послуг), а в іншому адміністратор — суб'єкт господарювання (виконавець послуг). Різниця між цими суб'єктами — через чиї "руки" будуть проходити кошти від населення. Хоча в цілому — підхід до самої системи залишається старий.

"Хаос", про який говорив заступник міністра, вирішується не шляхом перерозподілу коштів, а реалізацією основного механізму — принципу "ієрархії відходів". На жаль, у виступі я цього не почув. Не почув, що робити з іншими супутніми відходами, що утворюються в муніципалітетах і які не регулюються розширеною відповідальністю виробника. РВВ це тільки допоміжний інструмент при реалізації принципу "ієрархії відходів". Ось що говорить Директива 2008/75/ЄС:

законодавстві та політиці із запобігання утворенню відходів та управління ними у першочерговому порядку слід застосовувати таку ієрархію відходів: запобігання; підготовка до повторного використання; перероблення; інша утилізація, така як відновлення енергії; видалення".

Ну і найголовніше — нічого про контроль і відповідальність. Дві найбільш слабкі сторони системи поводження з відходами в Україні. І поки вони відсутні, будь-які спроби реформувати систему, навіть під виглядом європейських цінностей, приведуть в результаті до нульового результату.