Попередні технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин затверджувалися ще в 2008 році та передбачали певні зобов’язання для промисловців про поступове зменшення викидів. Але жодне промислове підприємство не виконало ці зобов’язання в повному обсязі, і тепер після закінчення терміну нормативів вони звертаються до Міндовкілля з проханням продовжити зобов’язання, та при цьому не звітують, що попередні зобов’язання виконали. Йдеться не лише про зменшення викидів, а й про екологічну модернізацію підприємств.
Натомість забруднювачі переводять діалог в напрямок фінансування з боку держави. Мовляв, "ми взяли зобов’язання, але не можемо їх виконати, тож надайте нам матеріальну допомогу у вигляді повернення екоподатків або прямих субвенцій з держбюджету. І за рахунок цих пільг ми будемо модернізуватися і зможемо тоді виконати зобов’язання". Така "вимога" суперечить загальноєвропейському принципові "забруднювач платить" та, за думкою комітету, не може бути проваджена у законодавство. Тим не менш, Комітет з питань екологічної політики погоджується з необхідністю напрацювання в подальшому дієвих та якісних механізмів залучення коштів для екологічної модернізації підприємств.
Але зараз ми рішуче налаштовані контролювати викиди великих промислових підприємств у сферах енергетики, металургії, хімічної промисловості та інших. Запроваджуємо один інтегрований дозвіл замість кількох різних дозволів: на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування, здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Також ми даємо більший спектр повноважень із контролю за промисловими викидами для Державної екологічної інспекції.
Окрім того, передбачаємо час для переходу підприємств на найкращі доступні технології, що максимально зменшать вплив викидів на довкілля відповідно до європейських норм.
