Загалом водень має низку важливих переваг. Перша – це екологічність. Якщо Н2 був добутий шляхом використання альтернативних джерел енергії, що мінімізує викиди вуглецю. Друга – різноманітність технологій виробництва. Водень отримують як із традиційних енергоресурсів – вугілля, газу, так і з біомаси, відходів сільського господарства, під час хімічних процесів промислових об’єктів. Третя – можливість транспортування на далекі відстані та збереження. Фактично завдяки використанню водню можна "законсервувати" вітряну чи сонячну енергію та використовувати пальне взимку чи в безвітряну погоду, а також спрямовувати до газотранспортної системи.
Звісно, для розвитку потужної водневої інфраструктури в Україні потрібні чималі інвестиції. Зокрема, необхідно привести до ладу газово-транспортну інфраструктуру, яка в критичному стані, а також створити потужності для переробки вуглецю, що все-таки утворюється під час процесу електролізу.
Однак, згідно з оцінками Єврокомісії, вже до 2030 року загальна сума інвестицій у розвиток водневої енергетики становитиме 430 мільярдів євро. Тож Україна може залучити значну інвестиційну допомогу, враховуючи її високий потенціал як виробника водню.
Нині триває розроблення Водневої стратегії України, яка визначить основні завдання для розвитку інфраструктури до 2030 року. Щоб забезпечити розвиток цього виду енергетики, також важливо ухвалити нормативно-правові документи, що встановлять вимоги до виробництва Н2, його подачі у газотранспортну систему та транспортування.
Упевнений, що завдяки налагодженню водневої інфраструктури Україна не тільки стане великим експортером енергоресурсів, а і посилить свою незалежність на енергетичному ринку, а головне – здійснить крок до використання екологічного пального.
