Одна з причин деградації водної екосистеми – масові порушення природоохоронного законодавства.

Лише минулого року Держекоінспекція (ДЕІ) виявила їх аж 3,7 тис. Лідерами стали Дніпропетровська, Львівська та Житомирська області, де таких випадків було особливо багато.

За 2020 рік ДЕІ нарахувала 189 млн. грн. збитків довкіллю, а в більш ніж сотні випадків ми передали матеріали правоохоронцям, бо там містився склад злочину.

Найбільша загроза для водойм – це скиди шкідливих речовин, неочищених стічних вод та захаращення річок і озер сміттям.

Тобто воду отруюють, а потім її ж люди беруть для забезпечення своїх потреб у водопостачанні – п’ють та зрошують нею поля, забруднюючи організм людини та ґрунти небезпечними сполуками.

Один з таких випадків стався на р. Інгулець, куди ДП "Кривбасшахтозакриття" самовільно скинуло води з високою концентрацією брому, йоду, натрію, калію і магнію. Інспекція спрямувала щодо цього позов до суду, який присудив підприємству виплатити 2,5 млн. грн. компенсації.

Не лише промисловість негативно впливає на стан водойм. Не менший тиск на екосистему здійснюють комунальні підприємства – Київводоканал, Дніпроводоканал, Львіводоканал, Миколаївводоканал та багато інших. Вони регулярно скидають в річки, озера та моря стічні води. Дніпро, Кальміус, Міус, Дністер, Чорне та Азовське моря приймають в себе їх найбільше.

В результаті постійних забруднень в таких річках, як Західний Буг, Полтва, Кальчик, Кальміус, Бахмут, Лугань та інших концентрації нафтопродуктів, фенолів, органічних речовин, сполук нітрогену та важких металів перевищують гранично допустимі концентрації. На Дніпропетровщині та Донеччині маємо найбільш кричущу ситуацію.

Справжньою бідою для українських водойм стали фосфати. Вони містяться майже у всій побутовій хімії, яку використовує кожен з нас щоденно.

Гербіциди та частина добрив опиняються в річках після того, як аграрні господарства розорюють береги, порушуючи захисні смуги.

Самовільне буріння свердловин також набуло масового характеру. Воно провокує "втечу" води з водоносних горизонтів та зневоднення цілих населених пунктів.

Невміння цивілізовано поводитись зі сміттям призвело до формування величезних смітників на берегах водойм. Непотріб змивається в ріки, що несуть його все далі і далі.

Так через водний сміттєвий "експорт" виник цілий дипломатичний конфлікт з Угорщиною. Бо річкою Тиса туди постійно рухається сміття з Карпатського регіону.

Час вирішувати проблему захисту водних ресурсів комплексно та послідовно.

Через модернізацію водогонів та каналізацій, очисних споруд, притягнення до відповідальності місцевих чиновників, які не виконують свої обов’язки, через реалізацію програм очистки та поглиблення дна річок.

В свою чергу, Держекоінспекція вже давно вимагає підвищення санкцій за забруднення водойм.

Наші фахівці розробили та забезпечили затвердження проекту змін до методики, на основі якої розраховуються збитки за нераціональне використання водних ресурсів.

Тепер порушники будуть відшкодувати в кілька разів більшу суму.

Сподіваюсь і на ухвалення парламентом вже в другому читанні законопроекту №2765 щодо охорони водних біоресурсів та середовища їх існування. Він збільшить штраф за забруднення водойм з 119 до 1700 грн.

В українському суспільстві існує запит на кращу екологічну політику. Зокрема, соцопитування Інституту Горшеніна продемонструвало, що нестача питної води, забруднення повітря та відходи – це топ-3 екологічні проблеми, які найбільше хвилюють українців.

Понад 50% опитаних повідомили, що їх турбує забруднення водойм та дефіцит питної води. І владі на усіх рівнях потрібно прислухатись до думки людей.