Як показали перші ухвалені нормативно-правові акти, а також розроблені проєкти законодавчих документів, процеси екологічної євроінтеграції в Україні радше мають характер імітації, ніж реального впровадження.
Всі порушення в сфері охорони довкілля — це кульмінація і наслідок загального стану державної екологічної політики, системи відносин і тієї системи координат, яку створила держава на рівні місцевих дозвільних, контролюючих органів.
Наголошуємо, Директиви Європейського Союзу побудовані на логічному взаємозв’язку між собою. Так, наприклад, планові перевірки екоінспекції передбачені лише для тих підприємств, які володіють певними дозволами, допусками або ліцензіями природоохоронного характеру!!!
При цьому необхідність цих документів чітко визначена іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, якщо невірно визначити необхідність отримання дозвільного документа (що ми маємо зараз в Україні), то, як наслідок, підприємство, яке штучно потрапило під дозвільну процедуру, отримає "в подарунок" численні візити державних органів.
Для сталого розвитку — час обґрунтованих і виважених рішень!
Саме тому перезавантаження природоохоронних реформ є надважливим для держави чинником, який має визначальне значення для добробуту країни в цілому. У протилежному випадку кожен наступний прийнятий нормативно-правовий акт дедалі більше поглиблюватиме кризу системи охорони довкілля. Закликаємо до дієвих кроків.
