За старою традицією на паузі:
- Обмеження обігу пластикових пакетів (2051-1)
- Посилення повноважень Держекоінспекції (3091)
- Зменшення рівня промислового забруднення (4167-д)
Чому? Об’єктивно: через недостатню адвокацію і роз’яснення стейкхолдерам.
Ці законопроєкти ж не пропонують нічого страшного і нереального. Просто норми і стандарти виписані, як в Європі. І це правильно. Але от бізнесу та і простим громадянам поки не ясно, навіщо їм це все. А де є прогалини в комунікації, там маємо цілу купу міфів і страшилок.
Так і тут. Це яскраво відчувалося у вчорашній дискусії на спільному засіданні екологічного і антикорупційного комітетів. Ще одне об’єктивне: це формулювання, що потребують уточнення.
Адже під можливістю по-різному трактувати написане — різночитанням — у законодавстві одразу закладають шлях для зловживань. Це неприпустимо.
Через такі упущення упродовж останніх двох років в Україні не ухвалюють надважливі законопроєкти в сфері охорони довкілля. А тим часом:
- рівень смертності від забруднення повітря в Україні чи не найвищий у світі, і складає 120 смертей на 100 тисяч населення,
- за роки незалежності 10 тисяч річок просто зникли,
- 9 областей вимушено купують питну воду для базових потреб населення.
Люди хворіють і помирають від брудного довкілля більше, ніж від будь-якого вірусу‼
Це факт. Але підтвердити його статистичними даними по Україні ми не можемо. Тому що на державному рівні статистика не дуже-то ведеться. Ні МОЗом, ні Міндовкіллям. Покладаємось на міжнародні дані, які один раз на 10 років хтось за нас збирає.
Для любителів законодавчої аналітики у сфері довкілля ось ще законопроєкти, які наче і в порядку денному на цей тиждень, але і на задвірках.
До них справа навряд дійде:
- Про безпеку харчових продуктів (4568),
- Посилення відповідальності за порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення (4156),
- запобігання незаконному полюванню(3200, 3200-1),
- дозволи на ввезення агрохімікатів в Україну (2289),
- охорона біоресурсів (2765).
Цікаво, скільки ще Україна намагатиметься всидіти на двох стільцях одночасно? Ми наче й екологізуємось, а наче й “не пійманий, не злодій”.
