Отже, на порядку денному вчора була РВВ.
Як приклад повного "шлангування" системи РВВ до сьогодні звернула увагу на поводження з відпрацьованими мастилами (оливами).
Нагадаю, поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 р. № 1221.
Чи знаєте ви, що у період з січня по серпень 2024 року імпорт мастил в Україну склав 123,3 тис. тон вартістю $270,6 млн. Імпорт здійснювали 569 суб’єктів ЗЕД (дані митниці).
За вимогами Порядку для всіх суб’єктів господарювання – виробників, імпортерів мастил (олив), переробників відпрацьованих мастил (олив) та споживачів мастил (олив) встановлюються норми збирання відпрацьованих мастил (олив), які на 2020-2024 роки складають – 50% загального обсягу мастил (олив).
Тобто протягом поточного періоду 2024 року більше 60 тис. тон відпрацьованих мастил мали б бути зібрані та оброблені.
Але ми маємо формальний підхід в першу чергу зі сторони державного сектору та перенесення операцій з відпрацьованими мастилами (оливами) до тіньового сектору економіки…
Отож, РВВ: що чекає Україну – формальний підхід та перенесення операцій до тіньового сектору економіки чи євроінтеграційна реальна реформа?
