Проєкт Другого національно визначеного внеску України до Паризької угоди передбачає не перевищення у 2030 році 35% обсягів викидів парникових газів у 1990 році або скорочення викидів парникових газів на 65% у 2030 році від рівня 1990 року.

Глобальна боротьба з кліматичними змінами вимагає масштабних рішень на рівні держави. Тому, аби досягти поставленої амбітної мети щодо скорочення викидів СО2, ключові сектори мають зазнати масштабних трансформацій:

  • Енергетика. Декарбонізація енергетичного сектору передбачає неминуче згортання видобутку вугілля та поетапне закриття шахт. Натомість країна поступово має переорієнтуватися на альтернативні джерела енергії.  До 2030 року близько 50% електроенергії генеруватимуть атомні електростанції. До 30% зросте виробництво енергії  з відновлювальних джерел. В той же час генерація вугільних ТЕС має зменшитися до 13%.
  • Теплопостачання. Один з найважливіших пазлів в загальній картині декарбонізації країни. До 2030 року частка відновлювальних джерел енергії у роботі ТЕЦ має зрости як мінімум до 18%. Обсяги виробництва теплоенергії на основі біопалива розширяться до 30%.
  • Промисловість. НВВ закладає ріст виробництва в середньому на 4% ВВП щорічно, і відповідно закладено збільшення викидів від поточного рівня. Безумовно зростання має бути зеленим і відбуватись за рахунок модернізації і скорочення енергоємності галузі.
  • Житлово-комунальний сектор. Щорічно 1.3% житлового фонду має підлягати термомодернізації. Комплексні заходи енергоефективності, такі як використання, для індивідуального теплозабезпечення,  відновлювальних джерел енергії та встановлення високоефективних котлів – дозволять  знизити споживання енергії на чверть.
  • Транспорт. Електрифікація транспорту – важлива складова декарбонізації, адже частка викидів СО2 від автомобілів є суттєвою. Розраховуємо, що до 2030 року 15% автореєстрацій будуть електромобілі. Важливим є розвиток низьковуглецевого громадського транспорту, залізничного та водного.
  • Сільське господарство. Лише стале землекористування дозволить до 2030 року зменшити емісію при сільськогосподарському використанні земель. Першочергові кроки, які необхідно здійснити: збільшити частку органічного виробництва до 3%, перейти на більш якісні добрива, впроваджувати технології мінімального обробітку ґрунтів.