Важко посперечатися з цими фактами. Але, як виявляється, можна першим виправдовувати друге та третє. І це відбувається в усіх сферах, але я хочу поговорити про сферу захисту довкілля, не тільки тому, що це те, чим я займаюсь, але й тому, що вона наскрізна.
А щодо схем, то мова не тільки і не стільки про фактичні фінансові махінації, а й про передумови для них, у разі порушення основних запобіжних принципів. Про три базові принципи Оргуської Конвенції - доступ до екологічної інформації, участь громадськості у прийнятті рішень державою та доступ громадськості до правосуддя.
Поясню. Якщо ви не маєте доступу до екологічної інформації (яка захищена Конституцією України та згаданою Оргуською Конвенцією), то не можете реалізувати право на участь у прийнятті рішення різними органами влади, і з рештою – захистити порушені екологічні права.
Від початку війни екологічна інформація, яка не становить загрози для безпеки країни, майже одночасно була закрита. Наприклад, дані про якість повітря різними ОМС чи радіаційні дані атомних станцій, чи лісорубні квитки. Важко посперечатися з твердженням, що інформація про дерева до вирубки чи рівень радіації не може допомогти ворогу в його злодійствах. Але очевидно, що екологічні дані можуть врятувати життя сотням тисяч людей, якщо вона вчасна та доступна. Наприклад, у разі техногенної аварії в наслідку воєнних дій.
Здавалося б, що також очевидно, що жодний наказ чи розпорядження органів влади не можуть змінити права, закріпленого Конституцією. Але ніт.
Ми відусюди бачимо та чуємо, що дані закриті/недоступні, а доступ та участь громадськості має бути обмеженими, бо війна.
Наприклад, бізнес асоціація пропонує позбавити громадськість участі в процедурі ОВД саме посилаючись на війну. Пам'ятаєте, саме завдяки участі у цій процедурі ми змусили ДТЕК екологізувати Придніпровську ТЕС? А тепер екологічно безпечна діяльність ніби не на часі.
Думка, яка від перших днів війни живе у моїй голові, що принципова відмінність України від РФ в першу чергу у розвиненому громадянському суспільстві. Саме воно не дає представникам влади рухатися не в той бік, а якщо чиновник забувся, допомогти йому звільнити місце та відповісти за свої злочини.
Яку країну ми відбудуємо, якщо один з базових європейських принципів ЄС все більше залишається лише в гучних заявах мешканців владних кабінетів різних рівнів, тоді коли насправді, все робиться навпаки?
В мене гостре відчуття фальшу в цьому питанні. І я вважаю, що зараз задача громадськості ще більше слідкувати за діями влади, бути ще більше активними у формуванні політик та наполягати на дотриманні трьох основних принципів: доступ, участь, захист.
І якщо вам хтось говорить, що "це не на часі, бо війна" / "не розхитуйте човен" / "критика влади - це підігравання ворогу" і інші наративи Орвеллських антиутопій, знайте, що саме така риторика може завести країну круто не туди.
Будьте уважні та обережні, нам країну відбудовувати
