Основним принципом успіху європейських країн у сфері захисту довкілля є співпраця як на інституційному рівні, тобто між різними органами державної влади, з поліцією, а також співпраця з неурядовими організаціями та з бізнесом.

Окрім цього, варто відмітити інші особливості, які слід врахувати при реформі державного екологічного контролю в Україні.

- жодна з проаналізованих екоінспекцій не має правоохоронного статусу, а орієнтована на взаємодію з цими органами;

- усі результати перевірок є публічними та регулярно викладаються у відкритий доступ на сайті інспекцій;

- до екоінспекторів висуваються чіткі кваліфікаційні вимоги, а також обмеження повноважень;

- контроль за суб'єктами господарювання та за природними територіями здійснюється різними органами. В Україні, 80% кримінальних правопорушень у сфері довкілля пов'язані саме з незаконним використанням природних ресурсів (лісові рубки, браконьєрство, добування корисних копалин), і саме вони, як зазначає Держекоінспекція, завдають найбільше збитків державі. Відтак, пропонуємо залишити контроль за підприємствами у сфері дії чинного законодавства та сприяти розвитку природоохоронної функції екоінспекції;

- компанії мають право отримати попередження та час на виправлення. В Україні ж наразі такий підхід є суб’єктивним та існує радше як виключення, що застосовується на власний розсуд інспектора.

- компанії мають можливість адміністративного оскарження рішень інспектора, перш ніж звертатись до суду. В Україні таким арбітром може виступити, наприклад, Державна регуляторна служба.

Сподіваємось, голос бізнесу буде почуто і в Україні таки з’явиться ефективний орган державного екологічного контролю.