Для того, щоб у вас не склалося враження, що все аж так погано — мої коментарі:
1. Великі мережі супермаркетів справді поки що навчилися сортувати частково всередині. До того ж тільки те, на чому вони можуть заробити. Нам не відомо про практику відокремлення органічних відходів українськими супермаркетами.
2. Відсортувати на фасаді (тобто те, що принесли/викинули гості) набагато складніше. Просвітницька робота серед споживачів не проводиться, тому потік неякісний. Обсяг мізерний. Тому, як показав цей експеримент, досортовувати іноді "не вдається". Щоб досортувати якісно, знову ж таки, мережа має додатково заплатити.
3. Для чистоти експерименту варто було використати картон. Ймовірність потрапити у хвостову фракцію в картону найменша. Білий ПЕТ, на жаль, часто потрапляє у хвіст через низьку якість ручного сортування. Він дешевший за прозорий, не скрізь його приймають, тому часом сприймається як сміття. Утім, GPS показав, що зупинки на сортувальному центрі не було, а вміст потрапив прямо на полігон, що дуже погано.
4. Насправді, кажуть, що й на 5-му полігоні є якесь сортування. Є ймовірність, що найбільш цінну сировину там можуть досортувати.
5. Компанія "Обухівміськвторресурси" є найбільшим гравцем в індустрії збирання вторсировини в Київській області. Щодня можна бачити десятки машин, які везуть по Обухівській трасі вторсировину з Києва. Цей фейл однозначно не лишиться непоміченим у компанії. Про наполегливість її власника ходять легенди.
6. Дуже приємно, що КП "Київкомунсервіс" якісно виконує свою роботу. Ми будемо рекомендувати нашим клієнтам і гостям наших клієнтів активніше користуватися контейнерами роздільного збору, понад 1000 яких уже встановлено в столиці, існує інтерактивна мапа на сайті.
7. Окремо варто виділити компанію "Еко-Сток". Її власник узагалі піонер галузі, який за 20 років вибудував чи не єдину таку локацію в центрі 4-мільйонного міста, де можна відсортувати відходи різної якості.
Водночас українська влада не надала галузі жодної підтримки: як на міському, так і центральному рівні. Оператори виживають суто своїм коштом, самі торують нелегкий шлях зміни культури. До того ж конкурувати доводиться з тими, хто за безцінь вивозить цінний ресурс на захоронення. Лише вдуматися: 1,5 млн тонн щороку кияни викидають, з яких тільки 5-7% вдається повернути в економіку.