Мета – запровадження обов’язкового використання автоматизованих систем контролю викидів забруднювальних речовин, визначення якості атмосферного повітря й оцінки впливу його забруднення на здоров'я і життєдіяльність населення.
Законопроєкт передбачає таке:
- основні вимоги для отримання дозволу на викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, процедури видачі дозволу, підстав і порядку відмови, зупинення та анулювання дозволу на викиди;
- тимчасове обмеження і неможливість перенесення суб'єктами господарювання виконання природоохоронних заходів, затверджених дозволом на викиди;
- механізм видачі дозволу на викиди від обладнання, яке підпадає під дію регулювання Закону України "Про оцінку впливу на навколишнє середовище";
- зменшення адміністративного тиску на суб'єктів господарювання та скорочення їхніх адміністративних витрат при підготовці документів для отримання дозволу на викиди, виключення корупційних ризиків;
- визначення "фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферному повітрі";
- передача на рівень Міндовкілля повноважень із затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднювальних речовин;
- визначення в законі нового виду порушення екологічного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря — необґрунтованого недопущення суб'єктом господарювання до проведення перевірок, органів, що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері охорони повітря;
- нове поняття — фонова концентрація забруднювальних речовин в атмосферному повітрі;
- визначення ознак стаціонарних джерел викидів, віднесених до першої групи обов'язкових до впровадження НДТМ.
Зазначається, що реалізація закону не потребує додаткових витрат із державного та місцевого бюджетів.
У законі встановлюється максимально допустимий термін — 10 років — для виконання заходів зі скорочення викидів в атмосферне повітря. Він не підлягає продовженню.
Документ встановлює нові додаткові обов’язки для суб’єктів господарювання щодо:
- автоматизованих систем контролю викидів забруднювальних речовин у повітря;
- обладнання місця відбору проб для вимірювання газопилового потоку на установках незалежно від групи об’єкта;
- щорічного подання звіту про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо скорочення викидів.
Окрім того, законопроєкт закріплює:
- чіткий перелік документів, що подаються підприємствами для отримання дозволу;
- онлайн-формат подачі таких документів (е-повітря);
- терміни дозвільної процедури;
- участь громадськості в ухваленні рішення;
- зв'язок дозволу на викиди з оцінкою впливу на довкілля.
Також документ встановлює такі положення:
- неможливість перенесення виконання природоохоронних заходів;
- посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря;
- дерегуляцію через скасування введення Переліку організацій, які мають право розробляти документи для отримання дозволу на викиди. Важливо створити рівні умови допуску у цю сферу суб’єктів, що мають необхідну матеріально-технічну базу, потужні лабораторії та відповідних фахівців.
Законопроєкт повністю покладає виконання нових обов’язків суто на суб’єктів господарювання, та не визначає жодних додаткових бюджетних джерел для фінансування таких заходів. Також законопроєкт не враховує високу вартість і тривалість робіт із переобладнання промислових підприємств такими засобами вимірювання, що потребує визначення в законі мінімально необхідного перехідного періоду для виконання нових вимог.
