Коли ми говоримо про екологічний моніторинг, легко звести розмову до кількості постів спостереження, датчиків чи лабораторних протоколів. Мене значно більше цікавить, чи можемо ми за результатами вимірювань ухвалити рішення, яке витримає професійну перевірку. Відповісти людям, чи безпечна вода. Визначити, де справді потрібне очищення. Обґрунтувати суму шкоди. Або встановити, що підприємству без достатніх підстав приписують забруднення, яке виникло з іншого джерела.
Що ми насправді знаємо про стан територій
Стверджувати, що Україна не має довоєнних екологічних даних, було б неправильно. Є результати державних спостережень, вимірювання підприємств, матеріали щодо водних об’єктів і земель. Діють методики визначення шкоди від російської агресії. Для оцінки забруднення вод, наприклад, можуть використовуватися результати лабораторних досліджень, матеріали огляду, дані моніторингу, документи водокористувачів, дистанційне зондування та розрахункові методи.
Питання в тому, чи вистачає цих матеріалів для висновку про конкретне місце і конкретну подію. Проба з іншої ділянки річки не описує автоматично стан води біля пошкоджених очисних споруд. Показник, отриманий у межень, не можна без пояснень порівняти з вимірюванням після паводка. Дослідження ґрунту за кілька років до обстрілу може не охоплювати речовини, які потрібно шукати тепер.
Базова лінія для оцінки впливу — це не ідеальна картинка чистого довкілля до війни. Це обґрунтоване уявлення про те, яким був стан певної території до події, з усіма її попередніми проблемами. Для старого промислового району це особливо важливо. Якщо забруднення спостерігалося й раніше, його не можна зарахувати лише до наслідків удару. Але й давня проблема не дає підстав списати на неї нову шкоду.
Коли прямих довоєнних вимірювань немає, картину можна частково відновити: за архівними матеріалами, технологічними документами, даними з порівнюваних ділянок, супутниковими знімками. Одначе потрібно чесно вказувати, що встановлено вимірюванням, що реконструйовано, а де залишається невизначеність. Інакше сума в акті здаватиметься точною, а припущення під нею можуть бути досить широкими.
Програма ООН з довкілля наголошувала на потребі польових досліджень, щоби встановити характер і масштаб наслідків війни та визначити необхідні заходи з відновлення. Це не заперечує цінності дистанційних даних. Вони допомагають побачити пожежу, зміну рослинного покриву чи пошкодження території, до якої немає доступу. Але супутниковий знімок не визначить концентрацію небезпечної речовини в підземній воді; його висновки, де це можливо, необхідно перевіряти на місцевості.
Є ще одна межа, про яку варто говорити відверто. Розрахована за методикою сума шкоди, встановлений фактичний стан території та кошторис її очищення — це різні результати роботи. Грошова оцінка потрібна, зокрема, для документування збитків. Задля планування відновлення доведеться додатково встановити межі забруднення, можливі шляхи його поширення, ризики для людей і спосіб перевірити, чи спрацювали здійснені роботи.
Бізнесу дані потрібні також для захисту
Бізнес нерідко ставиться до екологічних вимірювань як до витрат на виконання умов дозволу. Але відсутність власної послідовної картини впливу може коштувати значно дорожче.
Припустімо, після пожежі на сусідній території виявили речовини, які також використовує підприємство. Близькість майданчика ще не встановлює походження забруднення. Водночас підприємству важко предметно відповідати на претензію, якщо воно не має даних про попередній стан своєї ділянки, результатів контролю джерел викидів чи скидів та інформації про роботу обладнання під час події.
Йдеться не про перенесення на бізнес обов’язку доводити свою невинуватість. Йдеться про докази, за допомогою яких можна перевірити версію про джерело забруднення: склад речовин, час їхньої появи, напрямок поширення, стан обладнання, результати спостережень на підприємстві та поза його межами. Разовий аналіз, замовлений уже після конфлікту, рідко замінює історію зіставних вимірювань.
Ті самі дані допомагають виявити несправність раніше, ніж вона стане аварією, і перевірити ефект модернізації. Вони потрібні для розмови з громадою, інвестором або кредитором, коли постають питання до фактичного впливу виробництва. Чинний дозвіл підтверджує право працювати на визначених умовах. Він не розповідає сам собою, що відбувалося з довкіллям навколо об’єкта протягом останніх років.
Для деяких промислових установок ця логіка вже закладена в правилах підготовки базового звіту до інтегрованого довкіллєвого дозволу. У ньому фіксується стан забруднення земель і підземних вод речовинами, пов’язаними з діяльністю установки, щоби згодом можна було оцінити зміни на майданчику. Це спеціальний інструмент для конкретної дозвільної процедури, проте його практичний сенс ширший: якщо початковий стан належно не зафіксовано, спір про те, що змінилося, виявиться набагато складнішим.
Корисна програма спостережень має виходити з реальних ризиків підприємства. Важливо заздалегідь визначити, які речовини та джерела контролювати, де розташувати точки відбору проб і за яких результатів потрібно діяти. Не менш важливо зберегти відомості про метод, час, місце й умови вимірювання. Показник без такого контексту легко оскаржити або неправильно витлумачити.
Чому рішення потрібно готувати вже зараз
За спільною оцінкою уряду України, Світового банку, Єврокомісії та ООН, потреби країни у відбудові й відновленні станом наприкінці минулого року становили майже 588 млрд доларів на наступне десятиліття. Йдеться про всі сектори економіки, а не про оцінку екологічної шкоди. Проте кожен новий проєкт відбудови реалізують на конкретній території зі своєю історією використання та своїми ризиками.
Перед затвердженням інвестиції важливо розуміти, що відомо про майданчик. Колишній склад пального, ділянка біля пошкоджених очисних споруд і земля, яка не мала промислового використання, потребують різного обсягу досліджень. Якщо проблеми виявлять уже під час будівництва, доведеться міняти проєкт, строки й бюджет. Якщо не виявлять зовсім, із наслідками зіткнуться ті, хто користуватиметься об’єктом.
На порозі 2027 року громади формують плани й бюджети наступного року. Вони можуть уже тепер визначити території, для яких екологічне обстеження потрібне ДО ухвалення рішення про відбудову, зібрати попередні результати досліджень і з’ясувати, яких даних бракує. Це не заклик закупити однаковий набір датчиків для кожної громади. Частині територій потрібні спостереження за водою, частині — дослідження ґрунтів, а десь першочерговим буде аналіз уже наявних матеріалів.
Орган місцевого самоврядування не замінить державні установи, які проводять моніторинг і контроль. Але саме на місці відомо, яку криницю використовують люди, куди планують повернути житло, де пошкоджено інфраструктуру та яку ділянку пропонують інвесторові. Це знання має визначати запит на дослідження, а результати — потрапляти до тих, хто ухвалює рішення.
Для прифронтових і замінованих територій діє очевидне обмеження: жодна проба не варта життя фахівця. Там слід зберігати доступні документи про події, результати попередніх спостережень і дистанційні дані, щоб після появи безпечного доступу не починати дослідження з чистого аркуша.
Україна вже ухвалила законодавчі зміни для розвитку державної системи моніторингу довкілля. Набрання чинності їхніми основними положеннями прив’язане до завершення воєнного стану, тому й наступний рік не можна називати встановленою датою запуску всієї системи. Але дата в законі не визначає, коли громаді потрібна безпечна вода, підприємству — достовірні дані для захисту своєї позиції, а державі — переконливі матеріали про завдану шкоду.
Лікар не призначає лікування лише за фотографією пацієнта. Для територій ми досі часом робимо схоже: бачимо руйнування, розраховуємо суму і переходимо до відбудови, не встановивши максимально точно, що відбулося з довкіллям. За це можна заплатити двічі — спершу за роботи, які не розв’язали проблему, а потім за усунення наслідків, яких можна було уникнути.
