Паперовий пакет рятує дерева, електромобіль узагалі не забруднює довкілля, а відсортоване сміття все одно опиняється на звалищі. Схожі думки у суспільстві лунають настільки часто, що поступово перетворюються на "загальновідомі факти". Проблема в тому, що з фактами вони майже не мають нічого спільного.
Екологічні питання рідко мають однозначну відповідь. Наприклад, папір — не завжди кращий за пластик, натуральне не обов’язково означає безпечне, а посадити тисячу дерев можна так, що природі від цього стане тільки гірше.
ЕкоПолітика вирішила розвінчати 7 популярних екологічних міфів, у які вірять багато українців і людей по всьому світу.
Міф №1. Паперовий пакет завжди екологічніший за пластиковий
Паперовий пакет має переконливий вигляд: натуральний матеріал, коричневий природний колір, а іноді ще й примітка про використання переробленої сировини під час його виготовлення. Усе це ніби переконує покупця: "Я хороший пакет, бери мене".
Але варто пам’ятати, що виробництво паперу також потребує деревини, води та енергії. Паперовий пакет важчий за пластиковий, тому його транспортування може потребувати більше пального. Крім того, він швидко рветься і часто використовується лише один раз.
Це не означає, що пластик кращий. Просто заміна одного одноразового пакета іншим не розв’язує проблему одноразового споживання.
Найекологічніший варіант — торба або пакет, які вже є вдома і використовуються багато разів. Навіть якщо на них не написано "eco-friendly".
Міф №2. Біорозкладний пакет можна залишити в лісі
Слово "біорозкладний" часто сприймають як дозвіл викинути упаковку де завгодно: мовляв, природа сама розбереться.
Насправді багато таких матеріалів розкладаються лише за певної температури, вологості та за участі спеціальних мікроорганізмів. Такі умови можна створити на промислових компостувальних підприємствах, та аж ніяк не на узбіччі, у лісі чи на березі річки.
У природному середовищі біорозкладний пакет може роками залишатися звичайним сміттям. А до повного розкладання він так само становить небезпеку для тварин, як і звичайний пластиковий пакет.
Тому напис "biodegradable" не перетворює паковання на опале листя. Викидати його все одно потрібно у смітник.
Міф №3. Усе відсортоване сміття все одно везуть на одне звалище
Цей аргумент особливо зручний для тих, хто лінується сортувати. Навіщо мити пляшку, складати картон і ставити вдома окремі ємності для кожного виду сміття, якщо "вони там усе одно все змішають"?
Так, система поводження з відходами в Україні дуже далека від ідеальної. І досі не в кожному місті працює повноцінне сортування, а вміст деяких контейнерів справді може потрапляти до загального сміття.
Але це не означає, що сортування не працює взагалі. Чисті та правильно зібрані пластик, скло, метал і папір мають цінність як вторинна сировина. Їх відбирають, досортовують і продають переробним підприємствам. Причому прибуток від цього обчислюється мільйонами гривень.
Іноді причиною того, що вміст контейнера неможливо переробити, стають самі мешканці. Достатньо кинути туди залишки їжі, використані підгузки або пакет із мокрим сміттям, щоб забруднити значну частину сировини та зробити її непридатною для переробки.
Міф №4. Електромобілі взагалі не шкодять довкіллю
Ці авто дійсно не мають вихлопної труби, але це ще не означає, що вони матеріалізувалися з повітря і заряджаються силою добрих намірів.
Для виробництва батарей потрібні літій, нікель, кобальт та інша сировина. Їх видобування й перероблення мають досить вагомі екологічні наслідки. А вуглецевий слід електричних авто залежатиме й від того, з яких джерел виробляється електроенергія для заряджання.
Дійсно, протягом усього життєвого циклу "електрички" зазвичай спричиняють менше викидів, ніж бензинові чи дизельні авто. Особливо якщо електроенергія надходить із низьковуглецевих джерел.
Тому електромобіль — це не транспорт із нульовим впливом, а лише потенційно менш шкідлива альтернатива. А якщо хочете ще більшої екологічності, варто скористатися громадським транспортом, велосипедом або просто пройтися пішки.
Міф №5. Спалити листя краще, ніж залишити його лежати
Щоосені українськими містами й селами шириться знайомий запах: старанні господарі у себе на подвір’ях влаштовують багаття з опалого листя. Разом із ним часто горять пакети, пластик та інше сміття, наповнюючи повітря смородом. Але навіть саме листя під час тління забруднює повітря дрібнодисперсним пилом і продуктами горіння, що вже й казати про пластик! Особливо чутливі до такого диму діти, люди старшого віку й ті, хто має захворювання дихальної системи.
Екологи вже втомилися нагадувати, що опале листя не є сміттям. Воно захищає ґрунт та корисних мікроорганізмів у ньому від пересихання та морозу, а згодом перетворюється на органічне добриво. Ідеально прибраний город може тішити око господаря, але ґрунту та його мешканцям більше подобається невеликий шар листя.
У парках і під деревами частину листя можна залишати на місці, а зібране — компостувати.
Міф №6. Якщо продукт натуральний, то він екологічний
Слово "натуральний" стало майже універсальним маркетинговим заклинанням. Натуральна косметика, натуральна тканина, натуральна упаковка — і ось уже здається, що десь у світі задоволено усміхнулася панда.
Та натуральне походження нічого не говорить про умови виробництва. Для вирощування сировини могли вирубати ліс, використати величезну кількість води, пестицидів або сільськогосподарської землі.
Бавовна натуральна, але її вирощування може бути дуже ресурсомістким. Пальмова олія також має природне походження, однак розширення плантацій пов’язують зі знищенням тропічних лісів. Навіть ефірні олії потребують значної кількості рослинної сировини.
Тому натуральний продукт не обов’язково кращий за синтетичний. Значення мають походження сировини, технологія виробництва, довговічність товару та можливість його утилізувати.
Міф №7. Що більше дерев посадили, то краще
Висаджування дерев стало улюбленою екологічною активністю компаній, чиновників і політиків. Однак природа не веде бухгалтерію за принципом "дерево посадили — планету врятували".
Якщо висадити невідповідні види, створити монокультуру або не забезпечити догляд, більшість саджанців може просто загинути. Ще гірше — заліснювати природні степи та луки, які є окремими цінними екосистемами й домівкою для рідкісних видів.
Варто також усвідомлювати, що старе дерево не можна повноцінно замінити кількома тонкими саджанцями. Воно вже накопичило значну кількість вуглецю, створює тінь, утримує вологу та є середовищем для птахів, комах, грибів і кажанів.
Тому важливо не лише садити нові дерева, а й не рубати без потреби ті, що вже виросли.
Екологічність не вміщується в одне слово
Більшість екологічних міфів виникає через бажання знайти просту відповідь. Папір — хороший, пластик — поганий. Натуральне — корисне, штучне — шкідливе. Посадив дерево — урятував планету.
Та реальний вплив залежить від десятків умов: як річ виготовили, скільки разів використали, як далеко перевозили й що з нею сталося після використання.
Тому найкорисніша екологічна звичка — не купувати все із зеленою етикеткою, а ставити запитання. З чого це зроблено? Як довго прослужить? Чи можна використати повторно? І головне: чи справді мені це потрібно?
Іноді найкращий спосіб допомогти природі — не придбати черговий "екотовар", а просто не купити зайвого.
