Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ) опинився у центрі гучного скандалу через оприлюднений блогером-пропагандистом Анатолієм Шарієм пост про нібито збільшення витрат на антарктичні дослідження у 10 разів. Після бурливої реакції співгромадян у соцмережах НАНЦ на своїй сторінці у Facebook опублікувало пост із детальним поясненням того, з яких джерел фінансується Центр, та чому його дослідження важливі.
“Зрада” навколо Національного антарктичного наукового центру та фінансування діяльності станції “Академік Вернадський” розпочалася 26 травня з поста проросійського блогера Анатолія Шарія у Telegram. Він написав, що на станцію "Академік Вернадський" з державного бюджету України виділили близько $23 млн за останні 2 роки і витрати, закладені на 2023 та 2024 рік, у 10 разів вищі за фінансування у 2022 році.
Допис підхопили в окремих телеграм-каналах та кількох медіа і написали, що наукову програму слід було б згорнути на час війни, а гроші передати на дрони замість пінгвінів.
Українців у соцмережах також обурили суми, які підуть нібито "на вивчення пінгвінів".
А українська мемосфера поповнилася ось такими творіннями:
У Національному антарктичному науковому центрі після хвилі хейту та обурення дали детальне пояснення для українців, чому фінансування антарктичних досліджень є таким важливим для нашої держави та світу та з яких джерел воно отримане.
Науковці розповіли, що кошти досліджень Антарктики неможливо витратити на дрони та будь-які інші військові потреби. Це тому, що програма полярників фінансується з тієї частини держбюджету, що передбачена суто на гуманітарні видатки. Наповнюється вона коштом міжнародних партнерів – з умовою, що гроші витрачатимуть лише на цивільні потреби.
"Тобто ці гроші не можуть піти на закупівлю дронів, патронів, зарплату бійців чи будь-які інші військові потреби", – зазначили у НАНЦ.
Полярники розповіли, що крім бюджетних коштів, програма фінансується за рахунок міжнародних проєктів та співпраць. Наприклад, Польська антарктична програма вже третій рік частково фінансує експедиції наукового судна "Ноосфера", а в програмах Єврокомісії "Горизонт" НАНЦ виграв на конкурсі фінансування вже 3 проєктів, ще 4 перебувають на розгляді.
Оскільки науковці розуміють, що пересічні громадяни не обізнані детально з їхньою щоденною дослідницькою діяльністю, вони доступно пояснили важливість антарктичних досліджень:
- “Основними дослідженнями на нашій станції завжди були геофізичні та метеорологічні, а пізніше додалися біологічні. Деякі ряди геофізичних та метеорологічних спостережень на “Вернадському” є найдовшими в усій Антарктиці: кліматичні ведуться щодня з 1947 року, магнітного поля Землі – з 1954-го, рівня озону в атмосфері – з 1957-го. Завдання наших вчених – збирати, обробляти та передавати ці дані в міжнародні та українські організації. Ними потім користуються для найрізноманітніших потреб – від навігації суден та літаків до побудови кліматичних моделей або ж звичайних прогнозів погоди”.
- “Ми вже згадали про безперервні спостереження – для світової науки вони мають величезну цінність саме тим, що робляться постійно в один час за одними методиками, тобто доступні для порівняння. Саме за кліматичними даними з 1947-го ми зараз бачимо, що середньорічна температура в Антарктиці зросла на понад 3°С! І таких прикладів – багато”.
- “Якщо в Антарктиці не доглядати за інфраструктурою станції та поставити в “холодний відстій” криголам, станція просто зруйнується, а судно піде на металобрухт. Після Перемоги нам доведеться будувати все це з нуля, а це незрівнянно (на порядки величин) більші видатки, ніж кошти на підтримку програми. Після розпаду СРСР росія не віддала нам жодної союзної станції. Нашу нинішню станцію ми отримали безкоштовно від Великої Британії, для чого свого часу українські науковці та дипломати доклали колосальних зусиль. Після цього Україна зробила багато інвестицій, щоб бути антарктичною державою. Зупинка антарктичної програми просто все це перекреслить”.
- “Ще один важливий нюанс – політичний. Україна – одна з кількох десятків країн, які мають цілорічні станції в Антарктиці й право голосу в Договорі про Антарктику (а всі рішення там приймають виключно консенсусом). Тобто ми маємо реальний вплив на вирішення долі Антарктики, а також голос на важливому міжнародному майданчику, який активно використовуємо, зокрема, і для інформування про російську агресію та протидії активностям рф. До речі, росія має кілька станцій в Антарктиці, фінансує їх всі, а деякі й модернізує навіть під час “СВО” та буде дуже рада, якщо Україна припинить дослідження Антарктики та участь у Договорі", – додали у Національному центрі.
На підтримку полярників висловилися інші науковці. Ось що написав на своїй сторінці у Facebook міністр освіти та науки України Оксен Лісовий:
Відомий біолог, учасник 27 і 28 експедиції в Антарктиді Сергій Глотов в коментарі LVIV.MEDIA пояснив, що існування станції “Академік Вернадський” є важливою для України, бо вводить нашу державу до числа 30 держав світу, які мають свої науково-дослідні представництва в Антарктиді.
“Зараз в Академії наук заморожені майже всі глобальні наукові проєкти. Вони або закриті, або ледь животіють, щоб науковці не вмерли з голоду. Антарктична програма – це наш флагманський проєкт. Він дуже важливий, якщо ми зараз відмовимося від власної антарктичної станції, то більше ніколи не зможемо збудувати нову станцію”, – вважає науковець.
Він розповів, що у той час, як в Україні чимало наукової інфраструктури руйнується, в Антарктиді навпаки — зберігаються обсерваторії, методики, дослідження. Більшість — це спільні проєкти України з Великою Британією, США, Іспанією, Чехією. Вони тривають багато років і досліджують глобальні кліматичні зміни, їхній вплив на стан екосистем не тільки в Антарктиді, а загалом на планеті. Це одна з найсучасніших дослідницьких станцій, які є в Україні. Результати її досліджень аналізують в майже двох десятках країн світу.
Як писала ЕкоПолітика раніше, Антарктида тане з непередбачуваною швидкістю і, за прогнозами вчених, до 2100 року вкриється квітами.
