Оксфордський інститут енергетичних досліджень та Інститут економіки енергетики Університету Кельна (EWI) опублікували спільну доповідь "Контрастні європейські водневі шляхи: аналіз різних підходів на ключових ринках".
У своєму дослідженні науковці порівняли водневу політику в різних країнах Європи. Результати порівняльного аналізу з прогностичною оцінкою було опубліковано на сайтах наукових установ, пише RenEn.
Автори розглянули підходи до розвитку водневого сектору Великобританії, Німеччини, Іспанії, Італії, Нідерландів і Франції, спробувавши оцінити майбутні попит і пропозицію на низьковуглецевий водень у контексті декарбонізації економіки.
Зазначається, що "є дуже широкий діапазон прогнозів для кожної з розглянутих країн", і не тільки довгострокових – до 2050 року, але навіть і в короткостроковій перспективі – до 2030 року. На нижченаведеному графіку зображено прогнози попиту на чистий (синій і зелений) водень у 2030 році.
Сьогодні поки ніхто точно не уявляє собі, з якою швидкістю той чи інший сектор економіки буде "перемикатися" на чистий водень – це добре ілюструється різноманітністю сценаріїв майбутнього попиту на водень, що можна побачити на графіку. "Також є значна невизначеність щодо рівня попиту на водень для виробництва електроенергії", – зазначають автори.
Нині для Німеччини, Іспанії та Італії очевидним пріоритетом є "зелений" водень, тоді як Великобританія та Нідерланди готові працювати із синім, оскільки уряди та громадськість більш прихильно ставляться до технологій уловлювання та зберігання вуглецю. Франція стоїть осібно – вона планує виробляти водень за допомогою атомної електроенергії, йдеться в доповіді.
На думку авторів, із масштабними вкладеннями в "зелений" водень краще почекати. Було б, наголошують вони, "логічніше спочатку зосередитися на синьому водні, приблизно до 2030 року, коли має з'явитися досить великомасштабна відновлювана енергетика, щоб виправдати значні інвестиції в електроліз".
На основі порівнянь прогнозів попиту та пропозиції також зазначається, що принаймні до 2030 року загальна пропозиція низьковуглецевого водню (синього плюс зеленого) буде нижчою, ніж наявне промислове виробництво сірого водню. Тобто пропозиція чистого водню поки ніяк не обмежується попитом.
Автори досить песимістично дивляться на перспективи вартості (LCOH) "зеленого" водню. Тільки до 2050 року вона може опуститися до 2-3 євро за кілограм. Утім, цифри взято з більш ранньої роботи EWI. В оцінках майбутньої вартості "зеленого" водню є великі розбіжності.
Загалом, ясності щодо подальшого розвитку "водневої економіки" поки замало, підсумували автори доповіді. Можливо, її стане більше у 2021 році, коли з'являться "подальші директиви ЄС" і політичні публікації урядів окремих країн щодо водневих питань.
Як повідомляла ЕкоПолітика, німецька компанія Siemens Energy та український енергохолдинг ДТЕК за підтримки урядів двох країн узгодили пілотний проєкт із виробництва водневого палива в Маріуполі Донецької області.
