Про відшкодування збитків, завданих рф

Кожного дня українська економіка втрачає сотні мільярдів доларів через російську агресію. І питання їх відшкодування постає все більш гостро.

Якщо зі збитками в інфраструктурі все більш менш очевидно, то у питаннях відшкодування макроекономічної шкоди та збитків природним ресурсам Україна може зіштовхнутися з проблемами.

Через агресію Україна зіштовхнулася з падінням ВВП, яке за підсумками року може сягнути 35-40%, викраденням і знищенням природних ресурсів та сільськогосподарських продуктів, зокрема зерна та деревини. Відшкодування цих видів втрат буде доволі непростим процесом.

У першу чергу це пов’язано із документуванням та підтвердженням достовірності збитків і їхньої оцінки.

Кабінет Міністрів затвердив спеціальний Порядок визначення шкоди, однак він достатньо загальний і здебільшого містить показники, на основі яких розраховуватиметься шкода, в тому числі втрати ВВП у зв’язку із людськими жертвами. Однак, як показує міжнародна практика, цього може бути недостатньо.

При відшкодуванні воєнних збитків у рамках існуючих міжнародних механізмів важливо висувати претензії щодо різних типів шкоди.

Накриклад, в останньому рішенні Міжнародного суду ООН від лютого 2022 року у справі "Про воєнні дії на території Демократичної Республіки Конго" (ДР Конго проти Уганди) Суд розглядав питання відшкодування різних типів збитків, заподіяних вторгненням Уганди: як фізичним особам та майну, так і збитки, заподіяні довкіллю, природним ресурсам та макроекономічну шкоду.

Це рішення є найсвіжішим у міжнародній практиці щодо відшкодування. Підходи, які були застосовані в ньому, ймовірно будуть використовувати й у справах про відшкодування Україні, навіть якщо їх розглядатиме інший орган.

Тому як уряду, так і постраждалому бізнесу надзвичайно важливо врахувати подробиці цієї справи при розробці стратегії відшкодування збитків.

Макроекономічна шкода

Уряд ДР Конго висунув вимогу про відшкодування Угандою макроекономічної шкоди на загальну суму близько 5,7 млрд дол. США у зв’язку із уповільненням економічної активності через вторгнення угандійців.

Суд висловив сумнів у можливості такого відшкодування, посилаючись на практику іншого міжнародного органу – Претензійної комісії між Еритреєю та Ефіопією.

По-перше, на думку цієї комісії, компенсація може бути присуджена за втрати, які не надто віддалені від прямих наслідків застосування сили агресором. По-друге, загальні соціальні чи економічні потрясіння у воєнний час не повинні підлягати компенсації.

Проте найважливішим аргументом став брак доказів причинно-наслідкового зв’язку між агресією та макроекономічною шкодою. На думку Суду, саме такий прямий і обґрунтований зв’язок між протиправним діянням та шкодою (т. зв. nexus) є одним із ключових доказів вини порушника та обов’язку відшкодування збитків.

У цій справі ДР Конго не змогла довести існування такого зв’язку. Ключовим доказом, який навів конголезький уряд, стало дослідження двох вчених із Кіншаського університету, які спеціалізувалися на моделюванні впливу війни на економіку.

Однак Суд поставив під сумнів їхню методологію та врахував критичні зауваження економістів Пола Кольєра та Анке Хеффлер, які проаналізували це дослідження на запит уряду Уганди.

У підсумку Суд постановив, що Демократична Республіка Конго не довела причинно-наслідкового зв’язку між діями Уганди і макроекономічною шкодою та відмовив у задоволенні вимог.

Природні ресурси

Під час агресії Уганди Конго зазнала значних втрат природних ресурсів. Зокрема в позові висувалися вимоги про відшкодування понад 1 млрд дол. США через незаконну вирубку деревини, викрадення та видобуток мінералів (золота, алмазів, колтану, олова та вольфраму) та кави з територій, які перебували під контролем Уганди.

Міжнародний суд визнав порушення норм міжнародного права та міжнародного гуманітарного права, які забороняють грабіж, розкрадання і незаконну експлуатацію природних ресурсів та зобов’язують окупаційну владу запобігати таким діям.

Значну частину цих вимог Суд визнав належними, хоча окремі докази і доводи Конго були недостатньо переконливими.

Наприклад, щодо незаконної вирубки деревини та привласнення урожаю кави конголезький уряд посилався на непідтверджені звіти неурядових організацій або дослідження з помилковою методологією.

Щодо вивезення з території Конго олова та вольфраму Суд визначив, що обсяги вивезення цих ресурсів були не надто суттєвими для того, щоб їх відшкодувати.

Проблеми із якістю доказів вплинули на загальне рішення Міжнародного суду, який постановив присудити меншу суму компенсації, ніж за розрахунками уряду Демократичної Республіки Конго.

Загалом Міжнародний суд присудив виплатити ДР Конго компенсацію на суму 325 млн дол. США, що є суттєво меншим за заявлені вимоги, які висувалися не лише щодо макроекономіки та природних ресурсів.

Що важливо врахувати Україні

Головний висновок для українського уряду, бізнесу та суспільства – Україна зможе отримати відшкодування тільки, якщо належно збере та задокументує докази, які підтверджують збитки та доводять причинно-наслідковий зв’язок між агресією РФ та цими втратами.

Критично важливо правильно оцінити розміри збитків та розробити методологію для їх оцінки. Для цього варто залучити визнаних експертів, які зможуть надати необхідне обґрунтування та пояснити, яким чином були отримані ці цифри.

І головне: для того, щоб відшкодування стало реальним, недостатньо лише політичних заяв із гучними цифрами. Будь-який міжнародний орган чи механізм, який присуджуватиме відшкодування, буде опиратися на конкретні та підтверджені дані, які слід ретельно готувати.

Уряд має напрацювати чітку і зрозумілу методологію оцінки на підставі наявних доказів, на основі якої можна буде продемонструвати зв’язок між діями РФ та втратами економіки: як макроекономічними, так і природоресурсними.

Без цього отримати відшкодування буде складно, оскільки навіть очевидні речі потрібно доводити.