Інтернет-ресурс Еnergy-storage, посилаючись на звіт Європейської торгової асоціації, каже, що у найближчі 5 років кількість електроенергії, що її можуть зберігати акумулятори житлових будинків Європи, має сягнути 12,8 ГВт/год.
Електростанція на обійсті
Цілком пристойно виглядає у Європі підсумок 2020 року. Кількість акумуляторних батарей вперше перевищила тут позначку у 100 тис. одиниць і сягнула сумарної ємності у 3 ГВт/год. Протягом години всі ці акумулятори разом могли б давати приблизно таку ж потужність, як наш Дніпрогес.
Зауважимо, що йдеться тут про акумулятори, які працюють у складі локальних сонячних електростанцій (СЕС), що обслуговують окремі домогосподарства. Вони дозволяють таким СЕС бути справді автономними і забезпечувати електропостачання незалежно від пори доби та погоди.
З цієї причини близько 60% нових фотоелектричних систем в Німеччині встановлюються разом з акумуляторними батареями.
Німецький рахунок
Спочатку головним мотивом для популярності СЕС у Німеччині були екологічні міркування та прагнення до енергетичної незалежності. Зараз за локальні СЕС тут голосує і економіка. Експерти кажуть, що німецькі домогосподарства з сонячними батареями і акумуляторами платять за електроенергію десь на третину менше, ніж решта – десь на рівні 0,12 євро.
Це приблизно вдвічі більше, ніж в Україні. Виходить на те, що для німців це достатньо висока ціна, аби зацікавити їх монтажем сонячних панелей. Причому – набагато сильніше, ніж їхніх сусідів по ЄС. Саме на Німеччину припадає 70% усього європейського ринку СЕС. Німеччина, Італія, Велика Британія, Австрія та Швейцарія займають 93% цього ринку. Експерти не без жалю констатують цей факт і кажуть, що така тенденція збережеться й протягом наступних 5 років.
Чому спрацьовує не всюди?
Навіть в Україні, найбіднішій країні Європи, сонячні панелі на дахах респектабельних котеджів – то не дивовижа. У перерахунку на статки пересічного українця, електроенергія нам обходиться не дешевше, ніж німцям. Чому ж у нас немає буму локальних СЕС, ба навіть натяку на нього? Насамперед таке устаткування потребує чималих інвестицій. На нашому ринку є рішення під ключ десь від 6 тис. доларів за СЕС на 3 кВт і десь до 50 тис. доларів за електростанцію на 50 кВт. Звісно, для німців такі суми значно доступніші, ніж для українців. А зважаючи на те, що там електроенергія більше ніж вдвічі дорожча, ніж у нас, то передумов для стрімкого розвитку локальних СЕС там більше.
Щойно наведені ціни стосуються СЄС з акумуляторами. Ледь не половина їхньої вартості припадає саме на акумулятори, котрі доводиться міняти через кілька років (залежно від технології та режиму експлуатації – від 2 до 10). Тож з точки зору рентабельності, особливо для українців, може бути вигідніше експлуатувати сонячні панелі без акумуляторів і продавати електроенергію за зеленим тарифом. Це може бути варіантом, коли в пріоритеті – рентабельність, а автономністю можна пожертвувати. Можемо припустити, що подальше вдосконалення і здешевлення акумуляторів зробить такі жертви непотрібними.
Адже саме обладнані акумуляторами СЕС можуть бути самодостатнім джерело електроенергії, а не просто додатком до наявних потужностей. Саме тому у SolarPower Europe вважають, що ключем до кліматичної нейтральності ЄС до 2050 року є якраз поєднання сонячної енергії та акумуляторів.
Раніше ЕкоПолітика повідомляла, що лише із липня до вересня 2021 року в Україні встановили понад 4 тисячі домашніх СЕС.
