Доповідь, якою Франс Тіммерманс поінформував Європарламент про підсумки 26-ї конференції ООН зі зміни клімату (COP26, Глазго), подекуди виглядала як спроба зробити гарну міну при поганій грі. Виконавчий віце-президент Єврокомісії з питань Європейського зеленого курсу раз-у-раз зауважував складнощі у просуванні екологічних новацій, проте відразу ж звертав увагу на позитивні моменти.
ЕкоПолітика проаналізувала його доповідь і пропонує своїм читачам коротко ознайомитись з основними тезами.
Так, COP26 не розв’язала кліматичну кризу, але це й не було її метою. А от потрібним зрушенням вона все ж прислужилася. Конкретне досягнення – глобальний консенсус щодо того, що зміну клімату слід обмежити показником у півтора градуси. Хоча ще зовсім нещодавно велася мова про припустиме потепління на 2 градуси.
Так, ще далеко не всі країни світу приєдналися до виголошеної два роки тому європейської ініціативи забезпечити кліматичну нейтральність вже до 2050 року. Однак відтоді Китай, Сполучені Штати, Японія, Індія, Росії та інші держави оголосили про власні цілі щодо кліматичної нейтральності, хіба що від термінувавши її до 2060 року чи, у випадку з Індією, – до 2070-го. На нульову траєкторію вийшло 90% світової економіки, в той час, як лише рік тому це було всього 30%.
Так, ціна переходу на нові екологічні стандарти є високою. Але вартість відмови від такого переходу буде ще вищою. І з кожним роком зволікання вона зростатиме. І вимірюватися вона буде не лише грошима. Наполягаючи на цій тезі, Франс Тіммерманс навів зауваження депутата Європарламенту від Польщі Роберта Бедроня. Той стверджував, що нині щорічно 400 000 європейців помирають передчасно саме через погану якість повітря.
Так, країни, що входять до ЄС, можуть мати різні позиції з багатьох питань. Але це не означає, що вони не здатні домовитися у важливих питаннях – "Будуть держави-учасниці, котрі захочуть мати ядерну енергетику, будуть й ті, котрі такого наміру не матимуть. Але це не заважає нам мати спільні цілі з декарбонізації нашої економіки і досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року". Ці міркування пан Тіммерманс навів вже французькою, зважаючи на те, що саме у французькій пресі та у франкомовних дебатах піднімається питання про роз’єднаність Європи.
Так, із країнами третього світу важко домовлятися про відмову від вуглецю, бо така новація може виявитися їм не по кишені. Але тут вагомим аргументом може стати фінансування адаптації країн третього світу до нових технологічних умов з боку ЄС та інших донорів. Європейська комісія виділила на кліматичне фінансування додатково 4 млрд євро. Невдовзі по тому Сполучені Штати взяли на себе зобов’язання виділити на цю мету 11,4 млрд доларів. При цьому учасники COP26 вперше домовилися про поступове скорочення субсидій на вугілля і викопне паливо. Проти вуглецевих викидів мають працювати економічні механізми. І не варто розраховувати, що вони дадуть негайні результати.
"Боротьба зі зміною клімату не знає швидких рішень", — зауважив у своїй промові Франс Тіммерманс. Тож не надто великий масштаб поточних досягнень та чисельні компроміси – то річ закономірна. І вона жодним чином не свідчить про погану гру Європи на зеленому полі. Просто гра ця має свої правила, і проігнорувати їх немає можливості.
Раніше ЕкоПолітика розповідала про, те яких проблем українському експорту може завдати вуглецеве коригування імпорту (CBAM), до якого планує вдатися Євросоюз.
