Рік тому уряд ліквідував Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів. Його функції передали новому мегавідомству — Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства. Тоді влада переконувала: це не поховає екологічну політику, навпаки, зробить її частиною економічного розвитку, відбудови та євроінтеграції.
У серпні 2025-го очільник об’єднаного міністерства Олексій Соболев презентував депутатам головні екологічні пріоритети нової структури. Минув рік. ЕкоПолітика вирішила перевірити, що із запланованого відомству вдалося реалізувати за цей час.
Які плани декларували посадовці
На нараді Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування міністр і його команда назвали основні напрями, над якими об’єднане Мінекономіки планувало працювати у довкіллєвій сфері. Іноді із зазначенням строків виконання, іноді — без.
На жаль, стенограми цього заходу на сайті екокомітету немає, тому керуємося тільки загальними фразами, які оприлюднили за результатами наради як на сайті Верховної Ради, так і на сайті самого комітету.
Кожна із запланованих міністерством позицій отримала від нас одну або декілька оцінок:
- виконано — рішення ухвалено або заявлений механізм реально запрацював;
- прострочено — встановлений урядом строк минув, але результату немає;
- успадковано — основну роботу виконало ще Міндовкілля, а нове міністерство поставило фінальний підпис;
- в процесі — є проєкт, консультації, робоча група або намір, але немає фінального результату.
Важливий нюанс: один захід іноді матиме дві позначки. Наприклад, Стратегія низьковуглецевого розвитку одночасно є "виконаною" та значною мірою "успадкованою". Це не суперечність, а точніша оцінка внеску нинішнього міністерства.
Кліматична політика: стратегії затвердили, економічні механізми ще у планах
Кліматичний блок — один із небагатьох, де Мінекономіки може показати одразу кілька завершених документів. Однак значна частина цих результатів з’явилася завдяки напрацюванням ліквідованого Міндовкілля. Нове міністерство довело їх до урядових рішень, проте це радше успішне завершення естафети, ніж власні здобутки. До того ж у ситуації з НВВ2 формальне виконання супроводжувалося зниженням кліматичних амбіцій.
Набагато повільніше просуваються механізми, які мають змінити не нормативні документи, а економічні процеси. Запуск системи торгівлі квотами вже відстає від урядового графіка. Поки Мінекономіки проводить консультації і просить ЄС врахувати воєнні обставини України під час застосування CBAM, український бізнес досі не отримав від держави підтримку у підготовці до нової вуглецевої реальності.
У підсумку кліматична політика Мінекономіки має найпереконливіший вигляд на рівні стратегій і міжнародних зобов’язань. Там, де потрібно запустити складні економічні інструменти, темп різко падає. Документи про декарбонізацію вже є, але сам процес рухається вкрай повільно та виключно власними силами бізнесу чи коштом міжнародних інституцій.
Промислове забруднення: обсяг документів зростає, а чистішого повітря — поки що нема
За рік нормативна робота не зупинилася. Міністерство продовжило скринінг Директиви 2010/75/ЄС, підготовку до її повної транспозиції та розробку документів, необхідних для застосування НДТМ.
Проте для повноцінного запуску системи необхідно затвердити галузеві висновки, ухвалити підзаконні акти, запустити реєстри, підготувати посадовців і створити механізм контролю, здатний перевіряти не лише правильність заповнення заяв, а й реальні показники підприємств.
Поки цього немає, промислова реформа живе переважно у нормативному світі. У ньому вже є директиви, дорожні карти, скринінги й плани транспозиції, але практично відсутня сама екомодернізація.
Держекоконтроль: штрафи поступово осучаснюють, а ось із системою досі проблеми
У сфері екоконтролю за рік роботи об’єднаного Мінекономіки жодних принципових зрушень не відбулося. Успадкований від Міндовкілля експериментальний проєкт щодо ПЕК продовжили, але наскільки він виконує превентивну функцію, наразі важко відповісти. Держекоінспекція й надалі частіше фіксує шкоду після того, як вона вже сталася, ніж запобігає їй.
Фото: dei.gov.ua
З перевірками бізнесу ситуація досить складна: планові інспектування не відновили досі, а з наданням дозволу на позапланові перевірки міністерство часто-густо затягує, дозволяючи підприємствам-порушникам місяцями знищувати довкілля.
Підвищення штрафів за довкіллєві порушення у зв’язку з відставкою уряду знову відкладено. Та й самі санкції навряд чи врятують систему, яка не завжди здатна вчасно виявити порушення, належно зафіксувати шкоду та домогтися реального покарання винних.
Управління відходами: реформа рухається зі швидкістю трьох ліцензій за п’ять місяців
Реформа управління відходами найкраще показує різницю між рухом документів і рухом сміття: документи активно подорожують між міністерствами, робочими групами та міжнародними партнерами.
Відходи тим часом набагато повільніше рухаються до сучасних сортувальних і переробних потужностей. Найчастіше їхній маршрут, як і раніше, завершується на полігоні.
Фото: AP
Проте як Міністерство розвитку громад і територій, так і профільне Мінекономіки продовжують "не помічати" повне ігнорування громадами вимог Закону "Про управління відходами", адже адміністратора послуги управління побутовими відходами створили тільки у Черкасах.
Серед найнагальніших нерозв'язаних проблем — досі немає чітких правил безпечного поводження з потенційно небезпечними відходами руйнувань, яких із кожним днем стає все більше й більше.
Реформа системи управління природно-заповідним фондом (ПЗФ): стратегія є, але її виконання відклали до кращих часів
Біорізноманіття стало одним із небагатьох напрямів, де за рік з’явився великий стратегічний документ — у червні уряд нарешті схвалив Стратегію збереження біологічного різноманіття до 2035 року, яку ще в березні минулого року презентувало Міндовкілля, та операційний план її реалізації у 2026-2028 рр.
Але без окремої інституції з чіткими повноваженнями, бюджетом, персоналом і відповідальністю за стан заповідних територій ці документи так і залишаться просто паперами з гарно сформульованим текстом. Наочний приклад: розширення мережі природоохоронних територій наразі відбувається виключно завдяки ентузіазму науковців та екоактивістів.
Натомість серед ініціатив міністерства з’явилися електронні квитки до національних природних парків. Але на тлі того, що окремі адміністрації парків досі не можуть отримати належні приміщення, які не використовує й могло б передати ДП "Ліси України", електронний квиток нагадує встановлення нової каси в установі, якій поки навіть ніде її розмістити.
За залишковим принципом
Показово те, що під час презентації пріоритетів щойно об'єднаного Мінекономіки на нараді в екокомітеті питання охорони біорізноманіття, водних ресурсів і реформи лісового господарства згадувалися побіжно — без жодної конкретики та строків.
Особливо дивним це здається для лісової галузі, яка перманентно продукує скандали, кримінальні провадження та судові справи. З огляду на це, вона мала б бути однією з першочергових кандидаток на увагу міністерства.
У лісовій політиці Мінекономіки досить швидко визначилося з пріоритетами: проблемою галузі оголосили не корупцію, "сірі" схеми, незаконні рубки чи захмарні премії топменеджерів галузі, а природоохоронні обмеження, які нібито заважають заготовляти більше деревини. Тож уряд узявся спрощувати доступ до лісового ресурсу замість того, щоб навести лад у системі, де кримінальні справи проти посадовців уже давно стали не винятком, а тлом.
Фото: dbr.gov.ua.
Водночас саме корупційні ризики, конфлікти інтересів і мільйонні збитки від незаконних рубок мали би бути головними об’єктами реформи. Але їх у владній оптиці майже не помітно. Натомість добре видно заказники, процедури оцінки впливу на довкілля та інші запобіжники, які хочеться послабити заради збільшення заготівлі.
У підсумку лісова реформа дедалі більше нагадує не очищення галузі, а розчищення їй дороги до деревини. Ліс у цій моделі — насамперед кубометри й доходи, а вже потім екосистема, яку профільне міністерство взагалі-то зобов’язане охороняти.
Що Мінекономіки справді може записати собі в плюс
У річному екологічному табелі міністерства є не лише прострочені дедлайни й успадковані документи.
Мінекономіки підтримало розвиток водного кадастру. Якісні та доступні дані про водні ресурси потрібні громадам, промисловості, аграрному сектору, екологічним службам і системі цивільного захисту.
Міністерство відмовило у дозволі на видобуток торфу на ділянці Березина та підтримало нові правила використання земель під торфовищами, про які дуже давно просили екоактивісти.
Через Кабмін також провели законопроєкт, спрямований на відновлення вільної течії річок, збереження їхньої водності та покращення стану водних об’єктів. Він адаптує європейські практики до українських реалій.
До позитивних результатів можна зарахувати розвиток платформи "зелених" інвестицій, оновлення Національного плану з енергетики та клімату, а також організаційну роботу в межах відкриття довкіллєвого переговорного кластера щодо вступу України до ЄС.
Проте й тут необхідно відділяти власні рішення нинішньої команди від процесів, які роками готували Міндовкілля, інші державні органи, громадські організації та міжнародні партнери.
Це не знецінює внесок Мінекономіки. Довести документ до урядового рішення іноді справді не менш складно, ніж його розробити. Але чесний табель має показувати не лише того, хто оголосив про результат у пресрелізі, а й того, хто виконав основну роботу.
Галочки є, а системних змін катастрофічно бракує
Підсумок не катастрофічний, але й приводів для урочистого перерізання стрічок небагато. Екологічні процеси після ліквідації Міндовкілля не зупинилися. Частину стратегій ухвалили, підготували кілька законопроєктів, прийняли окремі правильні рішення.
Проте основний масив результатів Мінекономіки поки що міститься у трьох словах: "розробляється", "опрацьовується" і "тривають консультації". А там, де міністерство все ж може поставити галочку "виконано", часто поруч доводиться додавати примітку — "успадковано від Міндовкілля".
