В Україні ухвалили ключовий документ, який має забезпечити перехід до економіки замкнутого циклу, — з повторним використанням і переробленням ресурсів. Це стосується не лише побутового сміття, а й сільськогосподарських залишків, промислових і будівельних відходів. Стратегію розвитку циркулярної економіки ухвалено на період до 2035 року, тож, окрім переходу до екологічного споживання ресурсів, вона є обов’язковою віхою євроінтеграції.
Про це стало відомо з розпорядження Кабінету міністрів України № 934-р від 17 вересня 2026 року.
Виконання та звітність
Уряд схвалив саму Стратегію і затвердив операційний план заходів з її реалізації на період з 2026-го по 2028 рік.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади отримали розпорядження забезпечити виконання завдань плану, використовуючи для цього бюджетні й не заборонені законодавством позабюджетні ресурси. Ці органи щороку до 1 березня мають подавати до Мінекономіки інформацію про стан виконання плану.
Зі свого боку, Мінекономіки з 2027-го має до 15 квітня подавати уряду звіт про стан реалізації Стратегії та плану, а до 15 травня — оприлюднювати цю інформацію публічно.
Проєкт плану дій на подальший період — із 2029 до 2031 р. — має бути поданий уряду до 1 грудня 2028 року.
Суть Стратегії
В Україні діяли лише розрізнені законодавчі та нормативні інструменти, які точково впливали на розвиток циркулярної економіки. Стратегія ж має запровадити цілісний підхід, охопивши всі процеси й етапи утворення відходів, їхнього перероблення та повторного використання. Окрім екологічної, тут є і економічна мета — формування доданої вартості.
"Ця Стратегія визначає напрями розв’язання виявлених проблем у контексті європейської інтеграції України, доступу до фінансових інструментів та програм ЄС, впровадження нових технологій і досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року", — йдеться у документі.
Стратегія визначає політики для пріоритетних секторів, які важливі для ресурсної та економічної стійкості України, її відновлення та інтеграції до ринку Євросоюзу. Звісно, йдеться про специфічну "важливість", пов’язану із можливістю повторного залучення на ринок матеріалів і відходів, які утворюються внаслідок виробничих та інших процесів.
Основні можливості для ключових секторів мають такий вигляд:
- виробництво та обіг харчових продуктів. Для запобігання утворенню відходів харчових продуктів Стратегія пропонує їхню безоплатну передачу на благодійність. Цільовий показник переспрямування до продовольчих банків — 20%, а інформкампанії щодо запобігання утворенню харчових відходів мають охопити щонайменше 5 млн громадян;
- сільське господарство. Тут "циркулярні" плани такі — відходи тваринництва використовувати для виробництва біогазу та біометану, унормувати використання дигестату як органічного добрива, розвивати інфраструктуру відновлення поживних речовин;
- будівництво. У цьому секторі йдеться про селективний демонтаж із сортуванням відходів від руйнувань, підготовку матеріалів до повторного використання та рециклінгу, розвиток ринку вторинних будівельних матеріалів ;
- текстильне виробництво. Тут спектр можливостей доволі широкий – впровадження розширеної відповідальності виробника та вимог екологічного дизайну, розвиток повторного використання та ремонту продукції, розвиток інфраструктури зі збирання та переробки одягу;
- електричне й електронне обладнання протягом його життєвого циклу. Перехід до циркулярності охоплює вимоги до виробництва більш довговічної техніки, придатної для ремонту та переробки, доступність запасних частин, розвиток ремонтних послуг і систем зворотного приймання та збирання відходів;
- добувна промисловість і розроблення кар’єрів. Стратегія передбачає набрання чинності нормативною базою щодо відновлення критичної сировини з відходів видобутку. Передбачається також створення технічних та регуляторних умов для безпечного використання відходів видобутку як вторинних матеріалів;
- металургійне виробництво. Для цього сектору передбачено розширення використання побічних продуктів, створення регуляторних умов для використання шлаків у будівництві та дорожньому господарстві, розвиток промислового симбіозу.
У взаємозв’язку з цими секторами окремо розглядаються ланцюги доданої вартості та впровадження принципів циркулярної економіки для таких сегментів:
- пластик і паковання. Передусім ідеться про впровадження розширеної відповідальності виробника (РВВ). Також Стратегія охоплює запобігання утворенню відходів, розвиток повторного використання та ресайклінгу, обмеження використання одноразової продукції, удосконалення вимог до маркування, розширення спектру використання вторсировини;
- батареї та акумулятори. Тут також йдеться про РВВ. Додатково передбачено розвиток систем збирання та перероблення відходів цієї категорії, відновлення матеріалів із відповідних потоків відходів та обмеженням використання неперезаряджуваних батарей у разі, коли діють відповідні альтернативи.
Стратегічні цілі української циркулярної економіки:
- Створення цілісної нормативно-правової та інституційної бази для впровадження циркулярної економіки;
- Створення умов для сталих циркулярних бізнес-моделей;
- Розгортання інновацій, інфраструктури та цифрових інструментів для циркулярної трансформації;
- Розширення прав і можливостей громадян та територіальних громад для інклюзивного циркулярного переходу;
- Розвиток людського капіталу та інституційної спроможності для впровадження циркулярної економіки.
Нагадаємо, робочу версію законопроєкту про впровадження розширеної відповідальності виробника презентували ще у лютому 2026 року. Огляд на неї можна почитати тут.
Про намір підготувати законодавчу базу для створення продуктових банків стало відомо у березні 2026 року. Тоді Мінекономіки уклало меморандум з Українською федерацією банків продовольства.
Про Стратегію циркулярної економіки й інші фундаментальні екологічні документи, які розробляли в Мінекономіки, ЕкоПолітика розповідала в окремому матеріалі.
