Природоохоронці розкритикували рішення науково-технічної ради національного природного парку "Кармелюкове Поділля", єдиного на Вінниччині, щодо встановлення лімітів рубок, зокрема санітарно-оздоровчих.
Розробники ініціативи аргументували необхідність рубок тим, що під час війни Україні потрібні дрова, повідомляє “Українська Природоохоронна Група – UNCG” у Facebook.
Єдиним документом, яким керувалися розробники "наукового обґрунтування" таких рубок, є Постанова Кабміну "Про затвердження санітарних правил в лісах України".
“Не було враховано належність лісових угруповань до Зеленої книги України, для яких в ній, до речі, передбачено режим абсолютної заповідності. Не було також зазначено, що лісові біотопи, поширені на цих ділянках, охороняються на рівні Європи, оскільки занесені до Резолюції 4 Бернської конвенції, і Україна взяла на себе зобов’язання їх охороняти”, – пише UNCG.
Природоохоронці зазначили, що деякі окремі співробітники нацпарку і представники ДП "Гайсинське лісове господарство" не враховують різниці між національним парком і лісгоспом.
“Складається враження, що для них нацпарк – це лише джерело дров… Цікавою є позиція й керівництва району, яке замість пошуку альтернативних шляхів енергозабезпечення закликає науковців "увійти в положення" й погодити ліміти”, – йдеться в матеріалі.
Хоча війна не є приводом для знищення природи України, ситуація актуальна для багатьох лісових нацпарків і заповідників, попри те, що громадянське суспільство та іноземні партнери докладають неймовірних зусиль для збереження природної спадщини.
Хоча практично всі науковці-біологи у складі науково-технічної ради проголосували проти роботи щодо встановлення лімітів, рішення ухвалили більшістю голосів.
Нагадаємо, українські лісгоспи готові забезпечити необхідний обсяг альтернативного палива, зокрема тріски та дров, без шкоди для лісів для модульних мобільних котелень.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, природоохоронці закликають уряд надати охоронний статус для острова Зміїний, всій прилеглій до острова акваторії та всій його території, для збереження сотень рідких та червонокнижних видів тварин та рослин.
