Україна повинна досягати зниження рівня викидів, передбаченого у Національно визначеному внеску (НВВ2), не за рахунок деіндустріалізації, а шляхом зменшення вуглецевої інтенсивності виробництва. Необхідною умовою для цього є доступ до європейських інструментів стимулювання декарбонізації.
Такі основні висновки аналітичного дослідження, проведеного Комітетом промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА).
При його підготовці автори проконсультувалися з профільними експертами Комітету, які мають практичний досвід впровадження екологічної політики у промислових секторах. Також були враховані напрацювання бізнес-спільноти щодо досягнення кліматичних цілей в умовах війни.
У дослідженні вказані ризики, пов’язані з визначенням кліматичних цілей без належного попереднього обговорення з бізнесом і галузевими фахівцями. Також експерти запропонували можливі шляхи рішення.
Ключові тези
Наводимо основні положення цього аналітичного дослідження "Встановлення та виконання Національно визначеного внеску та збереження української економіки: ключові виклики та шляхи вирішення". Наведені факти, підкріплені цифрами, дають широку картину того, у якій ситуації наша країна знаходиться на даний момент:
- У той час, коли Україна та ЄС запланували досягнути амбітних цілей щодо скорочення викидів СО₂, інші країни встановили більш прагматичні кліматичні цілі або запланували навіть збільшення викидів. Наприклад, НВВ Китаю до 2030 року передбачає зростання викидів парникових газів в 3,8 разів, Індії – в 3,2 разів, Туреччини – в 3,5 разів, Саудівської Аравії – в 2,8 разів у порівнянні з 1990 р.
- За амбітністю НВВ2 Україна ділить 3-4 місце у світі разом з Німеччиною. При цьому наша країна не має реального економічного підґрунтя для реалізації такої мети.
- Історично Україна знижувала викиди СО₂ за рахунок деіндустріалізації економіки. Так, за період з 1990 по 2023 роки:
- промислове виробництво (разом із будівництвом) скоротилося на 80,2%;
- сумарні викиди парникових газів зменшились на 77,7%;
- викиди парникових газів у промисловості зменшились на 85,6%.
“Скорочення викидів, зумовлене спадом промисловості, не може вважатися успіхом кліматичної політики. Воно радше свідчить про глибокі економічні труднощі, з якими стикалася і продовжує стикатися галузь з часів здобуття незалежності, включаючи призупинення роботи підприємств під час війни”, – наголошують фахівці.
- ЄС вдалося скоротити викиди парникових газів, зберігши при цьому зростання промислового виробництва. За період 1990-2023 рр. в ЄС:
- помислове виробництво, включно з будівництвом, зросло на 40,6%;
- сумарні викиди парникових газів скоротилися на 33,9%;
- викиди парникових газів у промисловості зменшились на 41,9%.
Експерти нагадали, що ЄС просуває декарбонізацію промисловості за рахунок різного роду субсидій. Так, з січня 2023 року по червень 2025 року ЄС спрямував понад €15 млрд грантів на декарбонізацію металургійної промисловості. Додатково до грантів Європейський інвестиційний банк видав €0,7 млрд пільгових кредитів на декарбонізацію.
- Європейські підприємства стикаються з труднощами при реалізації проєктів декарбонізації навіть попри державну фінансову підтримку з боку європейських інституцій. Наприклад, частина проєктів наразі призупинена.
- Українські підприємства не зможуть самостійно профінансувати декарбонізацію виробництва. Згідно з аналітичним оглядом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, виконання НВВ 2030 р. потребувало €102 млрд інвестицій. За даними ЄБА, ця сума майже дорівнює сумарним капітальним інвестиціям УСІХ видів діяльності в Україні за 2016-2021 рр., хоча основний тягар ляже на декілька галузей промисловості.
Джерело: eba.com.ua.
“Інвестиції підприємств не можуть спрямовуватися виключно на кліматичні цілі, тому зниження викидів СО₂ потребує додаткового залучення фінансування”, – пояснюють фахівці.
Виклики для України при досягненні кліматичних цілей
На думку експертів ЄБА та представників бізнес-спільноти, деіндустріалізація та зниження рівня та якості життя внаслідок деіндустріалізації не може бути основою сталого розвитку України. Вони впевнені, що економічній розвиток є безумовною пріоритетною ціллю для України, як для країни, що розвивається.
Головний виклик фахівці вбачають у відновленні економіки з використанням нових технологій, а не декарбонізацію як самостійну ціль. Додатковим викликом є тимчасово окуповані території, оскільки існує повна невизначеність із масштабами майбутніх потреб у відновленні. У ЄБА нагадали, що ці території також охоплюються ціллю НВВ.
Головним глобальним викликом у досягненні кліматичних цілей стекхолдери назвали не амбіції та регуляції, а пошук і забезпечення джерел фінансування.
Шляхи вирішення
Ґрунтуючись на поточній ситуації в економіці країни, багатовекторній невизначеності в умовах повномасштабної війни, а також враховуючи досвід ЄС, експерти ЄБА пропонують наступне:
- Оскільки Україна рухається в одному напрямку з ЄС у питанні декарбонізації економіки, то, відповідно, нашій країні варто використовувати ті ж інструменти, що й ЄС у своїй кліматичній політиці.
- Кліматична політика має включати як запровадження інструментів вуглецевого ціноутворення, так і стимулюючі заходи:
- інвестиції в дослідження та розробки;
- надання капітальних та експлуатаційних субсидій;
- здійснення державної підтримки розвитку енергоінфраструктури тощо.
- Україні потрібно дати час для адаптації економіки до європейських вимог.
- Вітчизняні підприємства мають отримати доступ до європейських інструментів стимулювання декарбонізації, аби протягом перехідного періоду вони могли підготуватися до вступу України до ЄС.
- Україні потрібно скорочувати викиди СО₂ за рахунок зменшення вуглецевої інтенсивності виробництва. Спеціалісти констатували, що вона в нашій країні вища, ніж в ЄС. Вони говорять, що питання декарбонізації насамперед актуальне для вітчизняної металургії, цементної, хімічної промисловості, електроенергетики.
Джерело: eba.com.ua.
- Необхідно врахувати, що поточні ринкові умови не сприяють "зеленому" переходу, тому навіть надання державного фінансування не є достатнім для декарбонізації виробництва.
“Отже, не варто очікувати, що Україна зможе досягти кліматичних цілей та забезпечити розвиток економіки виключно за рахунок власних ресурсів”, – наголошують фахівці.
У ЄБА констатували, що декарбонізація вітчизняної економіки є складною проблемою, для розв’язання якої потребна взаємодія між різними стейкхолдерами, а підхід до розробки НВВ має бути відповідальним, адже він є основою всієї кліматичної політики, яка матиме довгостроковий вплив на розвиток економіки.
Раніше ЕкоПолітика розповідала про критичні прогалини при встановленні українського НВВ2, на які вказали стейкхолдери.
