Ситуація зі сміттям в Україні близька до критичної. Застарілі полігони переповнені, а українці продовжують "генерувати" близько 10 млн тонн твердих побутових відходів щороку. Свою гігантську частку додає промисловість, а в час повномасштабної війни ще й ворог, перетворюючи на будівельне сміття будинки, споруди та інфраструктуру.
ЕкоПолітика розбиралась, якими є основні проблеми у сміттєвій галузі та як кожен з нас на побутовому рівні може трішки поліпшити ситуацію.
Сміттєпереробка – на стадії зародку
За оцінкою Всеукраїнської екологічної ліги, Україна переробляє лише 7% свого сміття. Для порівняння, у Німеччині, Австрії, Данії, Бельгії та низці інших країн ЄС він становить понад 50%.
Для повноцінної переробки твердих побутових відходів Україні потрібно 207 сміттєпереробних об’єктів. Цю оцінку ще в 2023 році представило вже неіснуюче Міністерство захисту довкілля.
В Україні ніби існує кілька сотень сміттєпереробних підприємств. Проте їх важко назвати повноцінними сміттєпереробними заводами. Часто вони спеціалізуються лише на окремому типі вторсировини або на сортуванні.
Завод із переробки сміття
Недосконалість локальних систем утилізації
Збір, сортування, утилізація відходів – це передусім сфера компетенції громад. І не кожна має ресурси та можливість привести її до європейського рівня.
Частково трансформувати управління відходами допомагають іноземні партнери, як от уряд Швеції із програмою WM4U. Проте це лише точкова підтримка, якої недостатньо для глобального вирішення проблеми.
Старе планування міст не дозволяє розширити смітники, щоб встановити там додаткові контейнери. У міст в умовах війни не вистачає коштів на закупівлю нової сміттєзбірної техніки. Полігони у регіонах часто переповнені, не відповідають чинним нормам та часто стають причиною катастроф, як на Львівщині та Полтавщині.
Після трагедії на Грибовицькому полігоні у Львові почали будівництво сміттєпереробного заводу. За 10 років він готовий лише на 80%, а підрядник зірвав строки будівництва.
Сміттєпереробний завод у Львові
Стихійні сміттєзвалища
Населення, підприємці, а подекуди й регіональні чиновники допускають забруднення довкілля різними типами відходів. Хтось скидає будвідходи у посадку за селом, хтось зливає відходи тваринництва на галявину біля річки. У повідомленнях Держекоінспекції варіантів безліч, але страждає завжди довкілля, а з ним і люди – токсичні речовини і важкі метали потрапляють у ґрунт, воду, повітря. Також це додаткове навантаження на місцеві бюджети – щороку громади закладають кошти на ліквідацію стихійних сміттєзвалищ.
Маємо нагадати, що за несанкціоноване викидання сміття передбачена відповідальність. За порушення правил благоустрою за ст. 152 КУпАП за це доведеться заплатити штраф від 340 до 1360 грн.
Окремо розраховується шкода для довкілля, за що винуватцю також доведеться заплатити. Залежно від обсягів і типу відходів мова може йти навіть про мільйони гривень.
Фото: ifr.gp.gov.ua.
Слабка державна регуляція
Як би не закликали експерти та громадськість, "циркулярна економіка" для України й досі лишається чимось віддаленим і майже міфічним.
Вже кілька років триває робота над законопроєктом №10066 "Про упаковку та відходи упаковки". На цей тип сміття припадає близько третини всіх побутових відходів. Документ є важливим кроком до впровадження розширеної відповідальності виробника (РВВ).
Наприкінці листопада 2025 року Мінекономіки оголосило про старт пілотного проєкту, який має стати тестом майбутньої національної стратегії РВВ. Проміжних підсумків щодо перебігу проєкту поки немає.
Відходи руйнувань
На кінець 2024 року Україна облікувала майже 600 тис. тонн відходів руйнувань. Проте ці цифри можуть бути далеко не точними. На думку експертів, держава досі не має ефективної системи обліку відходів цього виду включно з їх структурою та повторним використанням.
Інколи влада звітує про успішні кейси, але як у ситуації з переробкою 1 млн тонн відходів разом із ПРООН – без конкретних цифр, лише загальними фразами.
Дії, які під силу кожному
Сортування сміття. Пластик, скло, папір, метал – цю вторсировину варто відділяти окремо від основного сміття. У більшості міст є або окремі контейнери на сміттєзбірних майданчиках, або ж мережа пунктів прийому вторинної сировини.
Також не місце в звичайному смітнику небезпечним відходам – батарейкам, акумуляторам, ртутним лампам. У містах існують окремі пункти, де їх приймають на утилізацію, а у деяких обласних центрах їх за графіком на різних локаціях збирає спецавто – екобус.
Якщо є можливість, можна компостувати органічні відходи. Особливо це актуально для власників приватних будинків.
Свідоме споживання. Сучасному людству притаманне переспоживання, не завжди виправдане реальними потребами людини. І часто імпульсивні покупки, неякісні, але "цікаві" речі вже невдовзі стають сміттям. Разом з тим варто переглянути і ставлення до одноразових речей. У більшості випадків їх можна замінити на предмети, які служитимуть роками.
Джерело: Shutterstock
Під час війни і в складних енергетичних умовах для багатьох українців формування екологічних звичок стає другорядним. Проте дії кожного на побутовому рівні можуть відчутно покращити ситуацію зі сміттям. Ці мільйони тонн відходів продукуємо ми самі.
