Залізничний транспорт вважається одним із найбільш екологічних видів транспорту. Він, за оцінками експертів, викидає в навколишнє середовище значно менше забруднюючих речовин, ніж автомобілі чи літаки. Але eco-friendly залізницю назвати навряд чи можна, особливо в Україні. Адже окрім викидів у повітря під час самих перевезень, залізниця несе й іншу загрозу для довкілля.
Вся проблема у вантажах, які перевозять транспортні потяги. Окрім цілком безпечного лісу чи зерна, залізницею рухаються і вантажі з підвищеним рівнем небезпеки, як то бензин чи продукція хімічної промисловості. Тому аварії на залізниці, хоч і трапляються вкрай рідко, але часом можуть призвести до серйозних забруднень довкілля чи навіть масштабної катастрофи.
Ми в ЕкоПолітиці вирішили зібрати найбільші за останній час аварії на українській залізниці, що призвели до забруднень довкілля ,та розказати про їхню потенційну небезпеку.
Наслідки техногенних катастроф на залізниці напряму залежать від того, де вони трапляються, розповідає голова правління Асоціації підприємств в сфері поводження з небезпечними відходами Кирило Косоуров. Адже залізниця проходить дуже різними районами: це можуть бути поля, прибережні зони, села чи великі міста. Відповідно, від локалізації аварії і буде багато в чому залежати вплив на довкілля та можливості рятувальників в частині ліквідації наслідків.
Якщо говорити про масштабні катастрофи на залізниці, які мали вплив на довкілля, то перше, що приходить на згадку – це фосфорна аварія неподалік Львова, одна з найбільших подібних аварій у світі.
Влітку 2007-го потяг з 58-ма цистернами жовтого фосфору слідував з Казахстану до Польщі. На перегоні Красне-Ожидів 15 цистерн зійшли з рейок та перекинулися. Через витік фосфору з однієї цистерни сталося самозаймання 6-ти. Пожежу швидко загасили, але хмара з продуктів горіння поширилася на 90 кв. км. У зоні ураження опинилися близько 100 сіл. Вже на наступний день після пожежі місцеві мешканці почали скаржитися на нудоту і головний біль, тому їх тимчасово відселили.
Радіо Свобода
Тоді незалежна експертиза не виявила перевищення небезпечних речовин у грунті, воді чи повітрі. Але селяни тривалий час не пили воду з криниць та знищили тогорічний врожай. Скарги селян на погіршення стану здоров’я після катастрофи висвітлювали у репортажах з цієї місцевості через рік та навіть п’ять років після аварії.
Як розповідає Косоуров, фосфор – це один з природних елементів, та він справді досить отруйний:
"Летальна доза фосфору складає приблизно від 0,05 г до 0,15 г. При первинному ураженні він може викликати хімічні опіки шкіряного покрову, слизової оболонки та дихальних шляхів. Є також поняття хронічного отруєння фосфором: під час тривалої дії на організм ця речовина вражає кістки. Загалом, наслідки для організму залежать від отриманої дози речовини та стану здоров’я людини".
До слова, серйозні наслідки спричиняє і отруєння фосфором інших живих організмів. Зокрема, мешканці Ожидова скаржилися на сліпоту у домашніх тварин.
Залізнична аварія поблизу Ожидова, без сумніву, найбільша в історії незалежної України, але вона – не єдина.
У 2012-му – Львівщину знову спіткало нещастя. У травні в Пустомитівському районі на залізничному перегоні Борщовичі-Підбірці під час руху вантажного потяга зійшли з рейок 10 вагонів, 7 з яких – перекинулися. Серед них 4 цистерни з дизпаливом та 1 цистерна з бензином. Через це стався витік пального, а три цистерни – загорілися.
"Якщо ми говоримо про нафтопродукти, при розливі вони отруюють як грунти, так і грунтові води, з якими згодом потрапляють до водойм. – розповідає Косоуров. – При такому отруєнні можна з впевненістю сказати, що вимруть тварини, які контактують з таким середовищем. Наприклад, якщо нафтопродукти у водоймі – вимре і риба, і птахи, що селяться на берегах цих водойм".
При загоранні бензину та дизпалива, за словами експерта, у повітря потрапляє сажа та формальдегід. Окрім того, зараз у нафтопродукти додають різноманітні присадки для підвищення октанового числа, очищення. Тому, безперечно, при горінні ці речовини мають дуже негативний вплив на живі організми.
Аварія з дизпаливом, щоправда, вже менш масштабна, сталася і у 2018-му у Дніпрі. На станції Нижньодніпровськ-Вузол через крадіжку залізничного полотна зійшли з рейок локомотив і 15 вантажних вагонів. Вісім з них були завантажені прокатом, трубною заготівлею і дизпаливом. Про серйозні витоки пального не повідомлялося.
Окрема тема для залізниці – аміак. Це один з найбільш небезпечних вантажів, які перевозять вагонами. І на жаль, витоки його трапляються регулярно.
У 2019-му на Чернігівщині на станції "Бахмач-Пасажирський"стався витік аміаку з однієї з цистерн потяга. Всього у цистерні знаходилося 48 т небезпечної речовини. Такий же витік з цистерни, яку підігнали залізницею, стався наприкінці листопада цього року на Вінничині, на території підприємства, яке виробляє агрохімікати. Щоправда, найбільш серйозна аварія з аміаком на "Укрзалізниці" трапилася ще 2000-го. Тоді 100 т аміаку вилилося за 60 м від житлових будинків на Черкащині.
"Аміак це дуже отруйна речовина. Взагалі вона має декілька зон ураження. Для тих, хто опиняється у близькому колі – це смертельна доза. До всього, аміак – вибухонебезпечний", – роз’яснює Косоуров.
Також варто пригадати, що у червні 2021-го на залізничній станції у Синельниковому на Дніпропетровщині, стався витік не менш отруйної сірчаної кислоти.
До слова, небезпеку для довкілля несуть не лише аварії, а як виявилося, і сама діяльність "Укрзалізниці" в останні роки. Про це йдеться у депутатському запиті нардепа Андрія Одарченко до прем’єра Дениса Шмигаля, який днями опублікували ЗМІ. У запиті наводяться факти зловживань з боку чиновників підприємства, які привели до незадовільного екологічного стану УЗ та масового забруднення територій підприємства. Очікується, що порушення розгляне міжвідомча робоча група РНБО, створена для забезпечення постійного функціонування залізничної галузі.
На щастя, масштабні надзвичайні ситуації на українській залізниці трапляються не так часто. Але все ж залізниця – це об’єкт підвищеної небезпеки, який потребує особливої уваги.
Враховуючи хронічне невиконання УЗ власних планів щодо інвестицій, знос інфраструктури та залізничного полотна, невиконання планів з ремонту рейок, а також корупційну складову, те, що аварії нас поки минають – це більше везіння, аніж результат роботи. Тому керівництву держави варто було б більше уваги приділити стану цього підприємства, щоб згодом не вкладати шалені гроші у ліквідацію наслідків аварій, які можуть повторитися у будь-який момент.
