ЕкоПолітика зустрілася з засновником компанії "Укртепло" Іваном Надєїним. Нас цікавив погляд спеціаліста на розвиток вітчизняної біоенергетики, серед тем розмови – як в країні відбувається заміщення природного газу, чи може бути біометан – паливом майбутнього, а також – як зробити успішним кейс співробітництва приватної компанії та органів місцевого самоврядування в сфері теплопостачання.
- Давайте поговоримо про досягнення у вітчизняній біоенергетиці. Що в Україні все ж таки вдалося зробити за останні 10 років?
Точно багато, що нам вдалося. За 10 років Україна зробила потужні кроки в цьому напрямку. Візьмемо, наприклад, структуру споживання газу. Тут відбувається процес газозаміщення. Ось на дорогий природний газ спочатку відреагували бізнес-структури та замістили практично все, що можна. Це — своєчасна рефлексія на цінову кон’юнктуру, якщо бізнес бачить, що так процес буде більш ефективним, то запроваджує його. Для держави тут головне — не заважати. А ось основне, починаючи з 2014 року, почалося газозаміщення вже в бюджетній сфері. Я би оцінив — майже вполовину від потужностей 2012 року. Наразі сотні об’єктів пройшли газозаміщення, навіть з’явилися свої інвестори. І ще один важливий тренд — до цього процесу поступово долучається населення.
- Так, добре, а що заважало розвитку біоенергетики?
В першу чергу, це – популізм, а також намагання держави стримати ціну на газ неринковими методами. Інакше кажучи, сподобатися по тарифах. Ви бачите, як компенсують такий процес за рахунок бюджету. Ось візьмемо дотації в Україні ціни природного газу для підприємств ТКЕ. Це ж призводило до того, що за це платив державний бюджет, тобто всі українці. А якщо перехресне субсидування – перекладається на промисловість – то знову ж таки відповідно за це теж платять всі українці, бо збільшується ціна товару або послуги. Ось саме ця диспропорція й заважала успішно розвивати біоенергетику.
- А які найбільші виклики сектору в 2021 році?
В цьому році найбільший виклик – високі ціни на газ. В Україні перевершено рекорд шестирічної давності. Ось це, в позитивному сенсі, і є найбільший виклик для вітчизняної біоенергетики.
- А скільки вже заміщено природного газу в Україні?
За оцінкою Біоенергетичної Асоціації Україні (БАУ), – близько 4 млрд кубів природного газу. Зрозумійте, це ж мільярди гривень, які залишилися в Україні. Вони працюють на українську економіку, дають робочі місця, за їх допомогою виробляють обладнання, паливо, здійснюється доставка енергоресурсів. Це — мультиплікатор економіки, який вже працює. Це те, що наша біоенергетика може дати додатково. Якщо ми імпортуємо 10-12 млрд кубів газу, ці гроші виходять з країни. Завдання на наступні 10 років – що цей дисбаланс був заміщений на використання біомаси. В Україні – могутній потенціал, бо найбільша територія. Ось, наприклад, північна частина – можна використовувати відходи лісової промисловості, якщо взяти центральну та південну частину країни – відходи агропромисловoсті…
shutterstock
- А з тезою, що наше майбутнє – біометан, Ви погоджуєтесь?
До прикладу, Німеччина виробляє близько 10 млрд кубів біометану на 14-13 000 різних установках. Це – лідер регіону, навіть Європи, чому Україні не використати свій потенціал, який включає всі ресурси – агровиробництво, агросировина, агропереробка. Так, я в це вірю та вважаю – у нас є все, що необхідно для розвитку біометану.
- Тоді ж чому не ухвалено законопроєкт про біометан – у нас навіть законодавчо не виписані терміни…
Так, це ж і є проблема! Найкричущіший момент – у нас чомусь вважають, що опалювальний сезон не прийде, або буде відкладений, але, хочу запевнити, – він точно буде! А ще – рекордна ціна на газ! Ну, ухваліть найважливіші закони! Ну, хоча б постанову по заміщенню газу у бюджетній сфері. Розв’яжіть руки бюджетникам та бізнесу, дайте можливість зайти в цю сферу, спростіть процедуру. Це ж фактично – у нас надзвичайний стан в енергетиці попереду. Газ по 20 000 грн за куб – шалений виклик для біоенергетики, так би мовити "золоті" часи. Ніщо так не стимулюватиме розвиток цього сектору як ринкова кон'юнктура. Висока ціна на газ та власний гаманець – ось справжні стимули. У нас потенціал удвічі більше, ніж споживає Польща природного газу, хоча за показниками наша економіка удвічі менша.
- А додайте – найпотужнішу ГТС.
Ще власний видобуток газу. Ми – газова країна, яка здатна забезпечити свої потреби. Просто нам потрібно менше споживати. А це – енергоефективність і, знов ж таки, заміщення газу.
- А група ваших компаній виробляє біогаз?
Так, використовуємо сміттєзвалища. До речі, ми організували видобуток енергії у всіх видах "зеленої", крім вітру. Ось у нас в портфелі – міні-ГЕС, сонячні станції, біогазові, електростанції на біомасі, а також понад 200 проєктів котелень по Україні. Досвід та знання є у всіх видах "зеленої" генерації.
- А біометан при потребі ви можете експортувати?
Ну, поки що ми даємо його на двигун та виробляємо електроенергію. Теоретично біогаз можемо експортувати. Нема поки що технічних можливостей та проєкти мають бути більш потужнішими. Півроку тому ціна на газ не була такою високою, навіть і думки не було, щоб розвивати такі проєкти. Наприклад, у минулому році ми нічого не будували по біомасі, просто чекали на зміну ціни.
- А от цікаво, на вашу думку, те, що "зелені" аукціони досі не запущені – це ж гальмує розвиток біоенергетики?
Моя думка – біомасова енергетика знаходиться у найскрутнішому положенні.
- Чому?
Візьмемо відносини держави та інвесторів у "зелену" енергетику. Держава спочатку взяла на себе зобов’язання та не виконала, потім підписала меморандум – і знову провал. Зрозумійте, щоб станції на біомасі працювали – треба постійно підвозити паливо, за яке треба платити щоденно. А якщо держава не платить, то ти маєш оголосити дефолт. Хочу наголосити, з 1 січня 2023 року нові станції на біомасі вже не отримують "зелений" тариф, аукціонів нема. 2-3 роки на будівництво енергооб’єкту – і що робити надалі?
- А для чого штучно стримують запуск "зелених" аукціонів?
Бо постійно потрібно підвищувати тарифи, щоб заплатити Гарпоку, у нас же державний популізм – робіть що завгодно, але тарифи не чіпайте…
- А вам держава теж заборгувала?
Саме так, але ми пішли в суди. Більшість судових процесів навіть виграли. На позиціях мирових угод ми домовляємося про виконання судових рішень. Отже, ми не йдемо в виконавчу службу, але Гарпок зобов’язується швидко розрахуватися з нами. Загальна заборгованість за минулий рік близько 50 млн гривень. Я розумію, що деяким сонячним станціям винні по мільярду гривень, та у них є вартість кредитів, але ж нема – поточної собівартості. Ось сонце гріє і не треба доставляти паливо.
- Скажіть, а електронна біржа по типу Baltpool, як в Литві, допоможе?
Я категорично проти! Бо вважаю, що держава не може втручатися. Якщо є державне регулювання, та відразу починається непрозорість, а потім це призведе до корупції. Ну, навіщо біржа, якщо потрібно купити тільки три машини щепи. Я ж можу напряму звернутися до виробника.
shutterstock
- А ціна на сировину впаде на торгах…
Тільки виросте! Вони ж кажуть – біржа обов’язкова для тих, хто по "зеленому" тарифу отримує гроші! Якщо не купуєте – вам цей тариф не потрібний! Ну, це – просто справжній грабіж! Якщо з лісхозу постачатиметься дешева сировина, і там її дійсно можна бути купити. То ми тільки – за. Спроба запустити біржу вже була – пам’ятаєте Аграрну біржу? Так ціна сировини була в рази більше ринкової. Навіщо нам неринковий механізм?
- А інформація про те, що ви для своєї біостанції в Овручі використовуєте енергетичну вербу – це правда?
Так, але цього замало. Вирощування енергетичної верби – це пілотний проєкт, показати саму концепцію. Для станції потужності 5,9 МВт – енергетична верба на 12 га – це на три дні роботи. Урожай енергетичної верби – раз в три роки, і його вистачає всього на кілька днів. Наше завдання — показати концептуально, як це може працювати. Спочатку 12 гектарів, а потім – вже тисяча, і це буде суттєво для біостанції. Важливо звернути увагу на сировину, яке росте на території, які раніше не використовувалася під сільське господарство, а таких в країні – 5 млн га. На мою думку, це справжня "зелена" концепція — вирощування енергетичних рослин, які потім спалюватимуться на біоелектростанції. Це – справжній СО2-нейтральний процес. А головне – ми ж не беремо ділову сировину, тільки відходи.
- А як ви використовуєте потужності Поліської ТЕС?
Вона тільки виробляє електроенергію. До речі, вартість цього енергооб’єкту – 10 млн євро. Ми підрахували, що ця станція здатна забезпечити безперебійну подачу електроенергії в період пікових навантажень і може відпускати в мережу – 40 млн кВт*год щорічно. А це суттєво покращить енергобаланс регіону.
- Скажіть, а як ви запевнили владу в Рівному, що ви можете надати їм послуги недержавного ТКЕ, і це буде дешевше та ефективніше, ніж державні підприємства?
В Рівному ми керуємо повним господарством теплокомуненерго. Ми орендуємо цілісно-майновий комплекс — і це наш перший масштабний проєкт. В місті ми будуємо свої котельні. Для чого? У мене компанія, у якої з ТКЕ був постійний конфлікт інтересів. Вони завжди отримували дотацію за газ, та не пускали біоенергетику. Розумієте — не просто дешевий газ, а ще й всілякі компенсації. Загалом підприємства ТКЕ споживають в різний період до 8 млрд кубів газу, і цей ринок був завжди закритим для біоенергетики. Таким чином, простіше стати власником ТКЕ, щоб розвивати свої проєкти. Ось результат — ми там зменшили удвічі споживання газу. Дивіться, Рівненський ТКЕ у 2016 році споживав 110 млн кубів газу, а тепер – 64 млн кубів газу. І це багато в чому за рахунок використання біомаси. Також в рамках середньозваженого тарифу, який є стимулюючим, ми можемо заробляти.
- Так, а ТКЕ – це ж неприбуткове підприємство?
Саме так, з нульовою рентабельністю, але ж на біомасі ми можемо заробляти. Отже, робота в Рівному — це для нас бізнес-модель, як заробити на роботі ТКЕ, заміщуючи природний газ. Додатково в районах, де ми використовуємо біомасу, ми надаємо гарячу воду. В наших план замістити природній газ — до 40 млн кубів, де більша частина сировини — біомаса. Ми зможемо бути незалежними в плані ціни на газ, у нас буде найкращий тариф, і ми створимо непоганий кейс – як успішно працювати в ТКЕ.
- Вам доводиться конкурувати з "Нафтогазом"?
Я би назвав цей процес діалогом. Йдеться про непряму конкуренцію. З одного боку, "Нафтогаз" втрачає, але є інша проблема – ТКЕ заборгували 60 млрд гривень. Але ми можемо збалансувати інтереси "Нафтогазу", тобто компанія може зменшити постачання газу туди, де ми реалізуємо свої проєкти. Отже, можна сказати, ми з "Нафтогазом" в одному човні.
- А як ви здійснюєте теплопостачання в місті Рівне?
Ми в самому місті будуємо котельні. Вони вже наші. Загалом по місту – 32 котельні, на біомасі – 7.
shutterstock
- Цікавий досвід…
Ну, дивіться є міста, що дотують. Наприклад, Івано-Франківськ — 140 млн грн в рік, Вінниця – 250 млн грн в рік, Київ – до 3 млрд гривень в рік. І це просто дотації. Загалом дотації за останні роки – близько 5 млрд гривень від органів місцевого самоврядування на послуги підприємств ТКЕ по Україні. В Рівному – за 10 років жодної дотаційної копійки.
- А ще є приклади роботи приватних підприємств, що працюють на біомасі, та надають послуги містам?
В обласних центрів – практично немає. Є невелика частина - Суми, Чернігів. До речі, ще ми місту сплачуємо пряму оренду, а вона складає в рік 17 млн гривень. За 10 років Рівне отримало 170 млн гривень. Ось, якщо відкриється ринок – інвестор може зайти в інші міста.
- А які проблеми в роботі з містами?
Знаєте, дуже багато! Наприклад, з 2019 року не змінювалися тарифи. Іншими словами, це ще залишок радянської економіки в Україні, що тримається на популізмі та дотаціях. Мережа – сотня кілометрів, що ми експлуатуємо. У нас є щорічні ремонтні розходи та щорічні інвестиційні програми. Розуміємо, їх недостатньо, фінансових ресурсів потрібно більше використовувати. Наразі тарифна політика буде формуватися на місцях, отже, ми зможемо більш ефективніше працювати.
- Іване, давайте змінимо тему, скажіть, а чому Україна за 30 років незалежності, так і не прийняла закон про енергетичне використання сміття?
Наш потенціал в цьому питання просто вражає - 10 млн тонн можна щорічно переробляти. В Європі я був на декількох ТЕЦ, що виробляють енергію з сміття. В Україні таких підприємств – нема жодного. Ось поляки готові доплатити за своє сміття. І не тільки вони. В країнах, де звалища заборонені, навчилися повністю переробляти відходи. В Швеції, Данії, Австрії є заводи, що спалюють RDF- сміття. Для Україна – це шалений потенціал, саме в сфері заміщення газу. Його треба реалізовувати, але на це потрібна політична воля. Ось ми говоримо про енергетичну переробку сміття вже років п’ять. Текст законопроектів переписують, нічого не приймають. Для того, щоб все успішно працювало – треба мати цілісний комплекс – від переробки, видобутку біогазу до виробництва RDF -палива, тобто йдеться про замкнутий цикл. Але спочатку ухваліть закони!
- І останнє питання. Скажіть, а є небаланси на ваших біостанціях?
Звичайно, і ми сплачуємо штрафи. Це нормальний процес. Спочатку всі небаланси закривала держава. Але в Європі за це платить виробник! Наразі процент збільшуватиметься і на виробника покладуть повне покриття небалансів. Але, якщо нормальна диспетчеризація і виконання плану виробітку електроенергії, яку ти декларуєш, то все буде гаразд. В Україні фактично відсутній ринок балансувальних потужностей, а це є додаткові можливість для бізнесу. Якщо зроблять нормальний тариф – в Україні вони з’являються в достатній кількості. У нас теж є кілька цікавих проєктів. Наприклад, газопоршневі двигуни. Сподіваємося, що можемо реалізувати цей проєкт.
