Людство вступило в еру глобального водного банкрутства. Водні ресурси настільки виснажені людською діяльністю та зміною клімату, що наслідки відчувають мільярди жителів планети. І вони вже незворотні.
Як свідчить звіт ООН, опублікований у межах підготовки до Конференції з питань води, термін "водна криза" вже не відповідає реальності. Світ перейшов до посткризового стану і має пристосовуватися до нових умов і робити все, щоб їх не погіршити.
Водні втрати в цифрах
Доповідь оприлюднила промовисті дані, які описують ситуацію, в якій опинилося людство. Багато країн вичерпали свої запаси води, а разом з тим ще й виснажили "резерви" – болота й льодовики:
- за пів століття планета втратила 410 млн га водно-болотяних територій, що співставно з площею Євросоюзу;
- 50% великих озер зменшили свої обсяги з 1990-х років;
- понад 30% маси льодовиків розтануло з 1970 року. Повна втрата льодовиків загрожує цілим гірським системам у низьких та середніх широтах;
- обсягів води у десятках великих рік в окремі сезони не вистачає, щоб досягнути моря.
Як наслідок, 1,8 млрд людей впродовж 2022-2023 років жили в умовах посухи. Ще 4 млрд жителів Землі відчувають гостру нестачу води щонайменше протягом одного місяця в році.
"Ця доповідь говорить про незручну правду: багато регіонів живуть за межами своїх гідрологічних можливостей, а багато ключових водних систем уже збанкрутували", – заявив Каве Мадані, директор Інституту води, довкілля та здоров'я Університету ООН.
Де наслідки найгірші?
Найгостріше водне банкрутство відчувають жителі Північної Африки та Близького Сходу. Брак водних ресурсів тут комбінується з низькою продуктивністю аграрного сектору та піщаними бурями.
Падіння рівня води в ґрунті та навіть просідання ґрунтів спіткали певні регіони Південної Азії. Це стало наслідком надшвидкої урбанізації та активного використання підземних вод.
Заклик до міжнародної співпраці
Проблема водного банкрутства Землі стосується не лише гідрології. Вона вплине на світовий ринок сільського господарства, а з ним і на економіку та харчування мільярдів людей. Глобально у виснаження ресурсів є також соціальний та політичний вимір, тож вирішення потребує координації на рівні держав та чіткої взаємодії.
"Ми не можемо відновити зниклі льодовики. Але ми можемо запобігти подальшій втраті природного капіталу, що залишився, і перебудувати інститути так, щоб жити в нових умовах. Визнавши реальність водного банкрутства, ми нарешті зможемо ухвалити важкі рішення, які захистять людей, економіку та екосистеми. Що довше ми відкладаємо, то глибшим стає дефіцит води", – додав Каве Мадані.
ЕкоПолітика раніше розповідала, що опустелювання загрожує низці південних регіонів України. На це впливають зміна клімату, діяльність людини, а також війна, зокрема – знищення росіянами греблі Каховської ГЕС, а з нею – і всього водосховища.
