Європейські сміттєспалювальні заводи, які повинні були стати екологічно чистою альтернативою звалищам, зіштовхуються зі значними фінансовими труднощами та звинуваченнями у забрудненні довкілля.
Про це повідомляє POLITICO.
На прикладі кількох таких підприємств журналісти констатують: багато цих об'єктів перетворюються на "непотрібні активи", які можуть стати економічним тягарем для Європи. Весь континент стикається зі зростаючими проблемами, пов'язаними з експлуатацією сміттєспалювальних заводів, які раніше вважалися перспективним рішенням для утилізації відходів.
Від екологічної альтернативи до фінансового тягаря
Заводи з переробки відходів на енергію раніше стали популярними у ЄС, де сьогодні працюють понад 500 таких об'єктів. Ідея перетворення сміття на енергію подавалася як екологічніша альтернатива звалищам, але з'являється все більше свідчень того, що спалювання відходів є далеко не чистим процесом.
Оператори та інвестори стверджують, що такі заводи необхідні для досягнення мети блоку, згідно з якою до 2035 року лише 10% побутових відходів має йти на звалища. Проте багато досліджень вказують на значні екологічні ризики. Спалювання відходів, особливо пластикових, вивільняє великі кількості CO₂, який сприяє змінам клімату.
Екологічні занепокоєння та зміна політики ЄС
Хоча ці заводи забезпечують частину енергетичних потреб, екологічні організації, такі як Zero Waste Europe, вважають, що спалювання сміття не є чистішим варіантом порівняно з використанням викопних джерел енергії. Ще більші побоювання викликають наслідки для здоров'я людей, які проживають поруч зі сміттєспалювальними підприємствами.
У 2020 році вуглецевий слід цієї технології зрештою спонукав Брюссель виключити сміттєспалювальні заводи зі свого списку прийнятних "зелених" проєктів. Замість цього, уряди все більше сприяють розвитку переробки та зменшенню обсягів відходів.
Майбутнє сміттєспалювальних заводів: застарілість та нові виклики
Водночас муніципалітети все ще погашають борги, накопичені для фінансування будівництва сміттєспалювальних заводів. Це створює парадоксальну ситуацію, коли місцеві органи влади, що заборгували за будівництво цих об'єктів, можуть опинитися перед фактом їхньої застарілості, оскільки країни ЄС прагнуть досягти цілей щодо скорочення та переробки відходів.
Тим часом деякі країни, такі як Данія, все ще будують нові заводи, попри їх надмірну потужність і зростаючий обсяг імпортованого сміття для спалювання.
Критики стверджують, що в кращому випадку сміттєспалювальні заводи ризикують стати непопулярними реліктами помилкової політики поводження з відходами. У гіршому випадку, існуючі заводи, що фінансуються за рахунок боргу, можуть стати "застряглими активами", які не зможуть знайти достатньо сміття для спалювання, щоб забезпечити свою комерційну життєздатність.
Чи зможе Європа знайти баланс між потребами в енергії та захистом довкілля, залишається відкритим питанням, адже на горизонті з'являються нові виклики, пов'язані з управлінням відходами.
У червні ЕкоПолітика повідомляла, що в Обухівському районі Київської області планують побудувати сучасний сміттєпереробний центр, який забезпечуватиме екологічну утилізацію відходів та виробництво електроенергії.