Міжнародний валютний фонд (МВФ) наполягає, що оподаткування викидів вуглецю є найбільш ефективним інструментом для обмеження використання викопного палива і пов’язаних з ними викидів СО2.
Податок може забезпечити накопичення коштів для “зеленого” переходу, повідомляє Офіс сталих рішень.
В матеріалі пояснили, що для реалізації Паризької кліматичної угоди, рівень викидів в атмосферу СО2 до 2030 року необхідно скоротити на третину, а також запровадити збір $70 за тонну.
Так у 2017 році країни світу отримали близько $33 млрд від запровадження вуглецевих політик, а у 2019 році – $45 млрд.
“Світовий ринок СО2 у 2019 році досяг вартості $215 млрд з річним зростанням на 34% з 2018 року. Глобальне зростання ринків відбулося на фоні скорочення обсягів торгівлі на 370 млн тонн. Європейський ринок – найбільший у світі – €169 млрд у 2019 році із зростанням на 30%”, – зазначили автори.
Вони назвали інструменти, що застосовуються у світі для стимулювання скорочення викидів СО2:
- податкові (пряме використання в бюджеті, вторинне використання, витрати на навколишнє середовище, оподаткування палива, викидів);
- ринкові (системи торгівлі викидами);
- регулювання та субсидування (екологічні стандарти, політика підтримки інноваційних галузей економіки).
“Проте основними механізмами є система торгівлі викидами і податок на викиди СО2”, – наголосили вони.
Вони розповіли, що Європейська система торгівлі викидами (EU ETS) базується на директиві ЄС 2003/87/EC і працює за принципом “обмежуй і торгуй”з 2005 року.
Така система охоплює:
- енергетику (теплові електростанції з потужністю понад 20 МВт, нафтопереробні підприємства та коксові печі);
- виробництво та обробку чорних металів;
- видобувну промисловість (зокрема виробництво цементу, цегли, скла та кераміки);
- целюлозно-паперову промисловість.
Доходи, отримані від продажу дозволів на викиди СО2 в межах EU ETS, забезпечують державам-членам надходження, які можуть бути використані на проєкти з декарбонізації та впровадження ВДЕ. Окрім того, ціна на викиди підвищує витрати, пов’язані з діяльністю, яка спричиняє забруднення, та спонукає скорочувати викиди на підприємствах, де це найбільш фінансово вигідно.
Автори зазначили, що вперше carbon tax запровадили в північних європейських країнах на початку 1990‐х років за викиди парникових газів від спалювання викопного палива.
В матеріалі також розповіли про досвід країн у стимулюванні скорочення викидів СО2.
Так Швеція стала однією з перших країн світу, що запровадила податок на викиди СО2 у 1991 році. У 2020 році він сягав €108,81 і його сплачували домогосподарства та підприємства, що не входять до EU ETS.
В країні податкові ставки виражаються в загальних торгових одиницях (обсязі чи вазі). Податок на викиди СО2 стягується з усіх викопних видів палива пропорційно вмісту вуглецю, оскільки викиди при спалюванні пропорційні вмісту вуглецю в паливі. А спалювання стійкого біопалива не призводить до чистого збільшення вуглецю в атмосфері і не підлягає оподаткуванню податком на викиди СО2.
“Приклад Швеції показує, що можна поєднувати зменшення викидів СО2 та економічне зростання. Цей ефект був помітний уже через п’ять років після впровадження податку і спостерігається зараз. За 1990-2013 роки ВВП збільшився на 61%, а викиди CO2 були зменшені на 23%”, – йдеться в матеріалі.
Німеччина з 2021 року запровадила вуглецевий податок на рівні €25 за тонну викидів СО2. Передбачається, що протягом 2021-2025 років він поступово зросте до €55 за тонну.
Такий податок покликаний стимулювати відмову від використання викопного палива та перехід на ВДЕ. Він підвищує ціни на бензин, дизельне пальне, мазут та природний газ через вміст CO2. Весь дохід від податку на СО2 повинен бути використаний для зниження вартості “зеленої” електроенергії.
В матеріалі наголосили, що країни, що першими запровадили податок на викиди СО2, мають найбільші частки ВДЕ в енергобалансі. Адже кошти податку використовувалися для фінансування заходів з енергоефективності та поширення використання “зелених” технологій.
В Україні податок на викиди СО2 був введений у 2011 році і є складовою екологічного податку. Проте до 2019 року ставка податку була дуже низькою (від 0,26 грн до 0,41 грн за тонну викидів СО2), що не стимулювало підприємців запроваджувати енергоефективні заходи і переходити на ВДЕ.
З 1 січня 2019 року ставка податку зросла у 24 рази до 10 грн за тонну, а обсяги зібраних коштів – у 18 разів до 900 млн грн. Однак усі кошти були спрямовані до загального фонду державного бюджету, без цільового використання.
Автори наголосили, що особливістю українського податку на викиди СО2 є те, що він сплачується на основі заповнених декларацій і розраховується в момент утворення викидів та має складний алгоритм розрахунку. Під оподаткування також підпадають підприємства, які спалюють біомасу, хоча вона вважається вуглецевонейтральним паливом і у світі не оподатковується. Проте наразі зміни до законодавства не розроблялися.
“Україна має зобов’язання гармонізувати своє законодавство з директивою ЄС 2003/96/ЄC про реструктуризацію оподаткування електроенергії і перенести базу оподаткування викидів СО2 на викопне паливо. Це дає можливість охопити податком усі потенційні викиди СО2 і стимулювати перехід на ВДЕ”, – наголосили в матеріалі.
У лютому 2021 року в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко оголосив про наміри сприяти “зеленому” енергетичному переходу шляхом підвищення ставок податку на викиди СО2 та спрямовувати надходження від цього податку на розвиток відновлюваної енергетики в Україні.
“Це буде справедливо: хто забруднює довкілля і негативно впливає на зміну клімату, той платить. Ті, хто роблять умови життя кращими, довкілля – чистішим, отримують певну компенсацію”, – сказав Вітренко.
В матеріалі також зазначили, що через запровадження в ЄС вуглецевого мита (CBAM) зволікання України з підвищенням ставок податку на СО2 з компенсаторними механізмами (системами фінансової підтримки) може призвести до того, що українська продукція стане неконкурентною на європейських та світових ринках.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, в глобальній боротьбі зі зміною клімату важливим є перегляд стандартів світової торговельної політики. Рішення криється у збільшенні податків для "брудних" товарів та звільненні від тарифів на "зелені".
