Що таке "монетизація лісу"? Мабуть, перше що спаде на думку більшості українців – це вирубка дерев. Ще хтось згадає про збирання грибів чи ягід, або мисливство. На цьому і все, адже в Україні переважно використовують лісові ресурси саме так. Але таке розуміння монетизації дуже поверхове. Насправді ж у світі монетизація природних ресурсів пішла далі. Той, хто вкладає кошти у збереження довкілля, зокрема лісів, може отримати певну компенсацію, за яку заплатить той, хто цим благом користується, або наносить йому якусь шкоду.
Це абсолютно новий для нас варіант взаємодії з довкіллям, коли турбота про нього гармонійно вбудовується в економічну систему. А як це працює на практиці – з’ясувала ЕкоПолітика.
Часто ми сприймаємо ліс дещо спрощено. Для нас це переважно дерева, які виробляють кисень. За такою логікою, щоб було більше кисню, необхідно більше лісів, отже потрібно висадити більше дерев. Така логіка, зокрема, присутня в цьогорічній ініціативі президента Володимира Зеленського "Масштабне заліснення". Вона передбачає висадку мільярда дерев за 3 роки. Але виявляється висадити дерева – це ще не все.
Уявимо підприємство, яке займається промисловим вирощуванням дерев: садить на плантаціях швидкоростучі породи, рубає їх вже років за 15 та садить наново. Формально, територія заліснена. Але чи буде вона реальним лісом, який принесе користь не лише гаманцю, а й довкіллю? На жаль, ні. За такий короткий період просто не встигає сформуватися лісова екосистема, а ліс, як цілісна структура, має значно більше значення, ніж просто висаджені дерева. Перш за все, це середовище життя для багатьох тварин, розвитку рослинності. Крім того, він може відігравати роль у попередженні розвитку ерозії або, наприклад, забезпеченні водного регулювання. Все це так звані екосистемні послуги, які надає ліс. Тому нині багато країн світу вже перейшли від етапу простої висадки дерев до створення та збереження лісових екосистем.
Для того, щоб запровадити практику грамотного управління лісом, при якому будуть збережені екологічні функції лісів, біорізноманіття та навіть значення лісу для місцевих громад, була створена організація ForestStewardship Council, FSC (у перекладі Лісова опікунська рада). До цієї організації входять як деревообробні підприємства, які бажають вести екологічний бізнес зі збереженням лісових ресурсів, так само й організації, які переслідують соціальні інтереси (профспілки, місцеві громади) та неурядові організації, які зацікавлені у збереженні лісових екосистем. Ліси, господарювання у яких ведеться з дотриманням стандартів та з наданням екосистемних послуг, проходять сертифікацію. Згодом продукція компаній, які працюють з цими лісами, може отримати відповідне маркування.
"Ми маємо вже десь 230 мільйонів гектарів всесвітньо сертифікованих лісів. – розповідає національний представник міжнародної неурядової некомерційної організації FSC Павло Кравець. – Понад 50 тисяч компаній в світі, більше, ніж 130 країн світу внесені в цей глобальний механізм. Весь ланцюг повинен відстежуватися, щоб кінцевий споживач був впевнений, що продукція, яку він купує, виготовлена саме зі збереженням лісу".
Ліси, що надають екосистемні послуги, можуть використовуватися для монетизації. Але ця монетизація буває різною. Зокрема, турбота про ліс може бути інвестицією в покращення свого іміджу. До прикладу у Чилі виноробна компанія Concha y Toro відновила навколо своїх виноградників близько 1000 га лісу за 10 років. Ще один приклад, Groupe Française des Jeux (FDJ), французька лотерейна компанія, зараз спонсорує відновлення та збереження біорізноманіття у лісі Сен-Сільвестр, розташованому в регіоні Верхня В'єнна, Франція. Основна діяльність цих компаній далеко не пов’язана зі збереженням довкілля, але вони вкладають кошти у ліси, щоб зацікавити екологічно-свідомого споживача, кількість яких з кожним роком зростає.
Водночас, в деяких країнах за турботу про ліси можна отримати реальні гроші, як від держави, так і від бізнесу. Такі програми фінансової підтримки управителів лісів діляться на три напрямки:
- Програми плати за гідрологічні послуги. Вони найбільші та охоплюють 62 країни. Полягають у платі за захист водних ресурсів. До прикладу, в рамках ініціативи "TheGreenHeartofCork" WWF Mediterranean одна приватна компанія з виробництва напоїв заплатила власникам лісових земель за захист водоносного горизонту, який використовувала для свого виробничого процесу. У Німеччині ж така підтримка діє на рівні держави. За федеральним водним законодавством, власники лісів можуть отримувати компенсаційні виплати з бюджету за обмеження господарювання в охоронних зонах підземних вод.
- Програми плати за вуглець лісів. Це ринкові платежі у лісове господарство та за використання земель, які поглинають вуглець. Зокрема, у Франції діє програма LabelBasCarbone, яка дозволяє приватним та державним компаніям добровільно компенсувати власні викиди парникових газів шляхом підтримки екологічних послуг у веденні лісового господарства.
- Програми плати за біорізноманіття. Їх найменше. За ними власникам лісів платять, щоб вони відводили свою землю для збереження біорізноманіття. До прикладу, у Фінляндії діє така програма під назвою Metso.
"Загалом монетизація – це коли створюються умови і бізнес, або держава запроваджує механізми, при яких вигідно стає захищати довкілля, покращувати його стан. І вже не має значення хто це буде робити. Чи це буде робити приватна особа, чи бізнес, чи держава через відповідні регуляторні або фінансово-економічні механізми", – роз’яснює Кравець.
В Україні практика сертифікації лісів FSC існує вже 20 років. Щоправда, у нас процес монетизації досить мало поширений, зокрема тому, що сама державна система не адаптована на збереження лісових екосистем за допомогою цього механізму.
"Зараз якщо ділянка з лісом значиться як землі сільгосппризначення та потрапила до землевласника, а власник її збереже, він ще й може бути оштрафований за те, що земля не використовується за цільовим призначенням. – розповідає Кравець. – Необхідно ж його заохочувати, щоб він її не розліснював, а зберігав, давати якусь преференцію. Не тільки зменшувати якісь податки, а можливо, ще прямо або опосередковано давати певні кошти, щоб він був зацікавлений, щоб той ліс там ріс і відігравав певну роль важливу для усього суспільства".
Тобто, починати монетизацію можна з малого. Ще один приклад, якщо якийсь бізнес хоче отримати у користування заліснену ділянку, щоб, приміром, поставити заправку поблизу траси, його можна зобов’язати відтворити аналогічну за розмірами та користю для довкілля лісову ділянку десь у іншому місці. Таким чином, фактична шкода довкіллю від розліснення якоїсь площі буде компенсована.
Загалом ініціатива монетизації лісу не більш складна у виконанні, ніж інші наші реформи галузі охорони довкілля, тому цілком могла б бути реалізована в Україні. Поки для подібних заходів нам бракує і запиту суспільства, і запиту бізнесу. До того ж, не вистачає і незалежної системи оцінки, людей, які могли б не просто порахувати кількісні показники – висаджені дерева, а оцінити якість – вплив на довкілля. Та оскільки наш бізнес активно інтегрується у європейське середовише, є надія, що подібні інвестиції з роками будуть цікавити його все більше.
