Новий текст законопроєкту №2207-1-Д "Про управління відходами" вже кілька тижнів неофіційно поширювали експертним середовищем. І ось нарешті його презентували на загал. Про зміни в законопроєкті до другого читання розповів нардеп, заступник голови комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування Олександр Маріковський під час засідання громадської ради Міндовкілля.
То ж яким обіцяли зробити рамковий законопроєкт про відходи та що по факту вийшло – розбиралася ЕкоПолітика.
Перше, що має змінити законопроєкт "Про управління відходами" – це ієрархію управління відходами, зокрема побутовими. Цією категорією відходів наразі займаються органи місцевого самоврядування, які на конкурсній основі відбирають перевізника, який за певну плату вивозить відходи громадян на полігони. Але оскільки робота органів місцевого самоврядування спрямована на вирішення побутових питань, а не на управління бізнес-процесами, як того вимагає новий закон, тому їм вирішили дещо "допомогти" та хочуть ввести в процес управління відходами компанію-адміністратора. Адміністратор приймає платежі від населення, заключає договір з кожним мешканцем по певній стратегії та територіях. Отримані від мешканців кошти він згодом перерозподіляє на послуги по поводженню з відходами.
Закуповувати такі послуги збираються через систему Prozorro, але зі слів Маріковського, це викликає певний спротив:
"Нам говорять про те, що міста не можуть певний час зупинятися в наданні цієї послуги, щоб піти на тендер і очікувати найдешевшої пропозиції. Хоча, думаю, в нашій країні 90% послуг закуповуються через Prozorro, і всюди цю проблему знаходять як вирішити. Якщо у нас є бізнес, який відповідає вимогам, нехай він заходить на тендери і проявить себе. Такою процедурою закупівель буде нівелюватися корупційність зв'язків між органами місцевого самоврядування і бізнесом, який допомагає забезпечити житлово-комунальну послугу з вивезення відходів. Єдине, ми вирішуємо питання, щоб це був не щорічний конкурс, а один на кілька років, наприклад, з п’ятирічним контрактом".
За два роки після ухвалення законопроєкту адміністратора повинні отримати населені пункти, що налічують від 100 тисяч осіб. Ті, де мешканців менше, можуть об’єднуватися з сусідніми громадами та запустити єдину систему адміністрування. На це у них є час в межах 5 років.
Ще одне з ключових нововведень законопроєкту – поява НКРЕКП як учасника у сфері поводження з відходами. Комісія буде займатися тарифною політикою, розробляти плани запобігання утворенню та управління відходами, видавати ліцензії, затверджувати звіти та договори і т. д. Загалом – регулювати ринок. Така централізація управління відходами йде врозріз з концепцією децентралізації, яка триває в Україні вже понад 7 років. Тому цей пункт одразу зіткнувся з критикою експертів. Але Маріковський запевняє, без НКРЕКП обійтися тут не можна, якраз через корупційні ризики:
"НКРЕКП, проти якого всі виступають, буде займатися двома речами Перше — ліцензувати сміттєзвалища та полігони. Вона має створити умови, де отримати ліцензію буде складно, відповідно процес захоронення стане дорожчим. Це буде стимулюватися можливість повторної переробки, або переробки з виділенням енергії. Друге — вона буде встановлювати тарифи на захоронення. Чому? Тому що, це обмежить своєрідні "піддавки" від мерів для бізнесу. Ми зможемо встановити такі тарифи, які будуть спонукати не захоронювати відходи".
Ще один принциповий момент – організація розширеної відповідальності виробника. ОРВВ – це окрема структура, яка буде працювати з відходами суто від виробників продукції та утилізуватиме ці відходи за їхні кошти. Для цього в законопроєкті побутові відходи розділили на комунальні та побутові, на які розповсюджується розширена відповідальність виробника. Обидва види відходів збиратимуть окремо.
Є в новій редакції і більш дрібні доповнення, які тим не менш мають важливу роль для зацікавлених сторін. Наприклад, змінилася система управління безхазяйними відходами, які наразі створюють величезну проблему для довкілля в Україні. Раніше відповідальність за них хотіли покласти на місцеві органи самоврядування. Але до другого читання все ж уточнили, що тепер такі відходи будуть належати власнику земельної ділянки, на якій знаходяться. І тільки якщо ділянка безхазяйна, тоді власником відходів є територіальна громада.
Окреме питання це металобрухт. Тих, хто займався ним, хотіли зобов’язати реєструвати припинення статусу відходів для металобрухту в Міндовкілля. Але раніше металобрухт, як продукт, вони вже мали реєструвати в Мінекономіки. Фактично, це мало бути подвійне регулювання. Тому цю категорію відходів вирішили дещо розділити:
"Перехідними положеннями ми зробили стандарт продукту металобрухту і вносимо зміни до закону про металобрухт. За ним, коли стандарт відповідає, металобрухт значиться як продукт, якщо не відповідає — значить це відходи металу. Відходи металу мають припинити статус відходів, як і належить. Якщо це продукт – ми ним не займаємося", — пояснив Маріковський.
Всі ці норми за фактом мають призвести до того, щоб в Україні менше відходів відвозили на полігони, і кількість самих полігонів – теж зменшувалася. У законопроєкті, до слова, закладають також умови, яким чином ці полігони мають виводитись з експлуатації і підтримуватись після виведення.
Нардеп Маріковський запевнив, законопроект "Про управління відходами" можуть проголосувати вже за місяць. Щоправда зважаючи на те, що він досі не пройшов розгляд підкомітету і цей процес всіляко затягується, ймовірність ухвалення законопроєкту до новорічних канікул видається дуже примарною.
Реформування системи управління відходами розпочалося ще у 2016-му, але й досі суттєвих зрушень у цьому напрямку не відбулося. Наразі сфера відходів – це можливість нажитися для недобросовісних ділків галузі в купі з можливістю уникнути зайвих витрат для недобросовісних виробників. Одні й інші в прозорій системі управління та орієнтації на вторсировину не особливо зацікавлені. А судячи з затягування розгляду законопроєкту, їх вплив на нашу політику досить значний. Звісно, у запропонованому документі є недоліки, зокрема багатьох експертів насторожує суворо-централізована система управління процесом, у якій бачать ризики зловживань. При цьому, самі автори такі ризики бачать у децентралізації управління відходами. Хто з них більш близький до істини – ми дізнаємося лише коли законопроєкт набуде чинності. В будь-якому разі, поки він блукає комітетом, ризиків значно більше.
