Політика ЄС щодо витрат на вуглець має бажаний вплив на більш екологічне виробництво сталі.
Про це свідчать темпи реалізації планів виробників сталі з обезуглерожування, умови для яких стають все більш сприятливими, повідомляє Азовпромсталь.
За минулий тиждень було оголошено про створення понад 6 млн т/рік нових потужностей з виробництва заліза прямого відновлення (ПВЖ, DRI) та п'яти нових електродугових печах (ЕДП) до початку 2030-х років.
Так, до 2033 року німецький виробник сталі Salzgitter повністю перейде на виробництво сталі методом DRI-EAF на основі водню та відновлюваних джерел енергії. На кінець цього року він надасть проекти будівництва промислових об'єктів.
ArcelorMittal оголосила про додаткові потужності ПВП та ЕДП у Франції, у тому числі потужності ПВП-ЕДП у Дюнкерці потужністю 2,5 млн т/рік та встановлення ЕДП у Фос-сюр-Мер, яка “живитиметься” ломом, що вимагає загальних інвестицій у розмірі €1,7 млрд або ж $1,94 млрд.
Таким чином, загальні плани ArcelorMittal щодо виробництва DRI на 2030 р. становитимуть приблизно 10,8 млн т/рік, включаючи проекти в Іспанії, Бельгії, Німеччині та Франції.
Шведський виробник сталі SSAB оголосив минулого тижня, що зробить те саме, перенісши плани щодо збільшення потужності ЕДП майже на 3 млн т/рік у Лулео, Швеція, та Раахі, Фінляндія, до 2030 року з 2030 по 2045 рік. Поки що в експлуатації перебувають тільки пілотні проекти з виробництва сталі на основі водню, проте кілька промислових проектів планується запустити приблизно у 2026 році, коли розпочнеться перехід ETS-CBAM.
Поетапна відмова від безкоштовних квот у рамках системи торгівлі викидами ЄС (ETS) та введення механізму коригування вуглецевих кордонів (CBAM) протягом 2026–2030 років забезпечує захист виробництва низьковуглецевої сталі в ЄС. Також це застереже сталеливарників від використання вугілля та газу як джерело енергії.
"Загроза виплати понад 80 євро за тонну вуглецю є важливим стимулом для виробників сталі в ЄС до декарбонізації", – йдеться у матеріалі.
Європейська сталеливарна асоціація Eurofer стверджує, що ЄС має продовжувати надавати безкоштовні викиди протягом усієї фази переходу ETS-CBAM, щоб знизити витрати на викиди вуглецю, які будуть нести виробники сталі, поряд зі значними інвестиційними витратами на скорочення викидів на 30 відсотків до 2030 року, що за оцінками Eurofer становитиме близько 25 млрд євро.
Ключове значення мають міжсекторальні відносини.
ЄС планує використовувати 6 ГВт відновлюваних електролізерів водню до 2024 року та 40 ГВт до 2030 року, а також 40 ГВт продукції, доступної для імпорту з-за меж ЄС до 2030 року. Але партнерство з компаніями у секторах видобутку та переробки стали визначальними факторами для виробників сталі.
Salzgitter і датський постачальник енергії Orsted прагнуть створити круговий ланцюжок поставок, в рамках якого Salzgitter постачатиме сталь, вироблену з відновлюваних джерел, в основному для будівництва вітряних електростанцій, а Orsted постачатиме відновлювану (генеровану вітром) енергію, а також повертає частини вітряків у Зальцгіттер як металобрухт із низьким вмістом CO2 наприкінці терміну їхньої служби.
Компанія має намір збільшити кількість брухту на 50% до 3 млн т/рік до 2033 року. З 2026 року Salzgitter також поставлятиме сталь з низьким вмістом СО2 на всі європейські заводи автовиробника BMW.
ArcelorMittal нещодавно збільшила свої інвестиції в сектор відновлюваних джерел енергії, виділивши 100 млн доларів в інвестиційний фонд Breakthrough Energy, орієнтований на стійку енергетику, і 5 млн доларів в ізраїльську H2Pro, компанію, яка розробила технологію E-TAC (електрохімічний — термоактивований хімікат), яка поділяє воду у водень і кисень у процесі, подібному до електролізу.
Для SSAB велика кількість гідроелектростанцій та енергії вітру в північній Швеції відіграло важливу роль, дозволивши виробнику стали повністю перейти на виробництво ЕДП з використанням відновлюваних джерел енергії протягом наступних восьми років, так само як і його партнерство з компанією з видобутку залізняку LKAB і постачальником енергії Vattenfall.
Подальший прогрес виробників сталі у формуванні партнерств з постачання або збуту може сприяти подальшим зобов'язанням щодо декарбонізації у найближчому майбутньому.
Німецький виробник сталі Dillinger-SHS уклав первинну угоду з інжиніринговою компанією Paul Wurth та виробником сталі Liberty про будівництво заводу прямого відновлення потужністю 2 млн тонн на рік, включаючи 1 ГВт потужності електролізу водню в Дюнкерку.
Виробник сталі також працює з сімома енергетичними та інжиніринговими компаніями над розвитком "водневої економіки" у німецькому регіоні Саар, французькій Лотарингії та штаті Люксембург, виробляючи 61 000 т водню на рік та інвестуючи 600 млн євро у виробничі потужності та обладнання та транспортну інфраструктуру.
Нагадаємо,"Метінвест" та SMS group підписали меморандум про декарбонізацію сталі.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, нафтовий гігант BP переведе свій завод у Нідерландах на водень.
