На початку червня 2022 року Робоча група "Екологічна безпека" при Національній раді з відновлення України від наслідків війни визначила п'ять пріоритетних напрямів у сфері екобезпеки.
Про які саме напрями йдеться, які проблеми кожен із них містить, а також про те, які пропозиції та шляхи для їх розв'язання напрацьовано, — читайте в матеріалі ЕкоПолітики.
Напрям 1. Реформування державного управління у природоохоронній галузі
За цим напрямом загалом визначено три основні проблеми.
Перша проблема полягає в тому, що формування і реалізація політики, державне управління та контроль у галузі неефективні й не забезпечують зменшення забруднення та шкоди довкіллю.
Тож брак належного контролю призводить до занедбаного стану довкілля. Без створення сучасної Державної інспекції з охорони довкілля (ДІОД) неможливо ефективно, оперативно і методично правильно провести обрахунок шкоди, завданої довкіллю внаслідок воєнних дій.
Повністю відсутній розроблений пакет підзаконних нормативно-правових актів на реалізацію законопроєкту 3091, відсутні методичні посібники з підготовки інспекторів за аналогією до підготовки патрульної поліції, відсутнє детальне технічне завдання з розробки інформаційно-аналітичної системи ДІОД.
Для розв'язання цієї проблеми пропонується запровадити нові принципи, засади сучасного прозорого ефективного, дружнього до довкілля і бізнесу державного екологічного контролю, з високим відсотком довіри громадян до органів контролю, усунути наявні прогалини і колізії у правових та інституційних механізмах контролю.
Цієї мети можливо досягти трьома етапами. На першому етапі потрібно впровадити нові правові та організаційні засади екологічного контролю, а також розробити й ухвалити методології визначення шкоди довкіллю.
Другий етап передбачає виконання трьох завдань: 1) проведення інституційної та кадрової реформи і створення нового органу державного екологічного контролю; 2) визначення шкоди довкіллю від війни та визначення способу відшкодування; 3) підвищення кримінальної та адміністративної відповідальності за протиправні діяння проти довкілля, а також упровадження кримінальної відповідальності за втручання в діяльність екоінспекторів.
На третьому етапі пропонується імплементувати Директиву ЄС "Про екологічну відповідальність" у національне законодавство.
Досягнення мети приведе до високого рівня довіри громадян і бізнесу до вже наявного реформованого контрольного органу. Також зменшиться кількість звернень громадян і бізнесу через корупційні та інші правопорушення з боку нового контрольного органу.
Серед інших проблем, які потребують розв'язання, названо також:
- потрібно долучити передових українських та іноземних учених для розроблення інноваційних методів та підходів для відновлення забруднених територій і подальше їх застосування;
- збільшуються потреби населення в отриманні правильної екологічної інформації, у формуванні екологічної культури;
З огляду на це передбачено розробити Міжвідомчу програму "Екологічна просвіта та інформування для сталого розвитку України", а також створити систему інформування та міжвідомчої комунікації для сприяння підвищенню рівня обізнаності.
- нездатність профільного міністерства проводити загальнодержавну скоординовану екологічну політику через відсутність територіальних відділень міністерства в регіонах;
Тож пропонується розробити та затвердити оновлену структуру міністерства й здійснити перехід до неї.
- необхідність удосконалення процедури стратегічної екологічної оцінки (СЕО) та забезпечення ефективного здійснення СЕО документів державного планування, зокрема пов'язаних з відновленням України від наслідків війни.
Із цією метою потрібно вдосконалити законодавство у сфері СЕО, створити реєстр СЕО і встановити відповідальність за порушення законодавства про СЕО та надати повноваження Держекоінспекції щодо державного нагляду за його додержанням.
- на воєнний і повоєнний період ОВД зупинено. Тож відбудова може відбуватися без дотримання природоохоронного законодавства.
Для розв'язання проблеми рекомендовано: 1) зібрати основні проблеми з ОВД в Україні, які виникали у громадськості, бізнесу та влади до війни, а також врахувати нові, які виникли через війну; 2) проаналізувати підходи до ОВД в різних країнах світу та їхню прикладність до реалій в Україні
Ще однією нагальною проблемою є невідповідність системи моніторингу інформаційним потребам державного управління, інформування населення про стан довкілля, запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.
Нарешті нового рішення потребують обмежені та неефективні еколого-економічні інструменти, які не забезпечують потреб державного управління у сфері охорони довкілля.
Напрям 2. Кліматична політика: запобігання та адаптація до змін клімату
Насамперед проблему становить висока вуглецева інтенсивність економіки. Для її усунення пропонується реалізувати ефективну та послідовну політику зі скорочення викидів парникових газів, узгоджену з кліматичними цілями ЄС.
Не меншою проблемою є низька адаптаційна спроможність та стійкість соціальних, економічних та екологічних систем до зміни клімату. Щоб залагодити це питання, запропоновано розробити та реалізувати секторальні та регіональні, місцеві оцінки вразливості до наслідків зміни клімату та відповідних планів заходів з адаптації.
Одним із завдань у нацплані прописано створення інноваційного центру технологій для пом’якшення наслідків зміни клімату та кліматичного фонду.
Напрям 3. Екологічна безпека та ефективне управління відходами
Проблемними питаннями в цьому напрямі визначено такі:
- Критичний стан екологічної безпеки в Україні.
- Значна кількість утворених відходів унаслідок військових дій і пошкодження об'єктів управління відходами, а також порушення логістичних зв'язків у сфері управління відходами.
- Недосконала інфраструктура управління відходами та низький рівень переробки відходів.
- Високі рівні промислового забруднення в умовах відсутності належного контролю за викидами.
Розв'язати зазначені проблеми передбачено трьома етапами від червня 2022 року до грудня 2032-го.
Напрям 4. Збалансоване використання природних ресурсів в умовах підвищеного попиту й обмежених можливостей
Насущною проблемою нині є виснаження природних ресурсів унаслідок їхнього несталого використання та відсутність сформованих резервів природних ресурсів, що посилюються неефективним управлінням і негативним впливом зміни клімату.
Також пильної уваги потребує питання погіршення стану природних ресурсів та їхньої здатності до самовідновлення внаслідок забруднення довкілля.
Одним із завдань для розв'язання цієї проблеми є завершення підготовки Водної стратегії України, внесення змін до Загальнодержавної цільової програми "Питна вода України" на 2022-2026 роки з метою ліквідації наслідків військових дій, а також підготовка різних секторальних програм і планів.
Неналежне державне управління у сфері природокористування, що призводить до недотримання або ігнорування природоохоронного законодавства, також становить суттєву проблему, яка потребує розв'язання.
Нарешті, стурбованість викликає невідповідна цілям екополітики земельна нормативно-правова база, яка не здатна забезпечити виконання цілей, прописаних у нормативно-правових актах природоохоронного спрямування.
Напрям 5. Збереження природних екосистем і біологічного різноманіття. Відновлення та розвиток природоохоронних територій та об’єктів
Головним проблем питанням є недостатність частки природоохоронних територій та їхня інтеграція у єдину мережу для сталого розвитку.
Тож у нацплані передбачено створити репрезентативну та ефективну-керовану мережу природоохоронних територій, яку буде інтегровано в мережу природоохоронних територій ЄС.
Зазначимо, що до складу Робочої групи "Екологічна безпека" входить понад 200 учасників – експертів, провідних науковців у галузі охорони довкілля, представників державних органів, проєктів міжнародної технічної допомоги, організацій громадянського суспільства та бізнесу.
Вони напрацьовують пропозиції до нацплану з питань екологічної безпеки, збереження, біологічного і ландшафтного різноманіття, відтворення та невиснажливого використання природних ресурсів, формування та впровадження ефективної кліматичної політики, системи управління відходами, моніторингу довкілля, цифрової трансформації, реформування природоохоронної галузі, упровадження європейських директив.
З огляду на важливість екологічної безпеки та супутніх питань для громадськості та велику кількість експертів, які працюють над ними, видається потрібним запросити до участі представників ЗМІ для створення відповідного медійного фону діяльності робочої групи.
