Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко вважає, що в майбутньому доступ до дешевої і чистої електроенергії стане головною конкурентною перевагою бізнесу.
Таку думку він висловив у своєму блозі на порталі "Енергореформа". Він підкреслив, що галузь виробництва сталі кардинально змінить свій вигляд до 2050-2070 років для досягнення вуглецевої нейтральності. Разом з цим зміняться ланцюжки поставок і виросте роль електроенергії.
"Міжнародне енергетичне агентство (IEA) очікує, що через 30-50 років традиційна технологія доменна піч-конвертер піде в небуття. Її місце займе технологія виробництва сталі з DRI (залізо прямого відновлення) з використанням водню. Структура собівартості сталі, виробленої за цією технологією істотно відрізняється від тієї, яка проведена традиційним шляхом у доменній печі-конвертері. Якщо за традиційними технологіями основну частину в собівартості займала сировина, то в технологіях з DRI і воднем на перше місце виходить електроенергія", — пояснив Тарасенко.
За розрахунками University of Cambridge Institute for Sustainability Leadership, витрати на електроенергію будуть займати 35-45% у загальній собівартості виробництва сталі з DRI з використанням водню.
Аналітик повідомив, що ця технологія буде вимагати, орієнтовно, 3,5 МВт-год електроенергії на тонну сталі, що в 15 разів більше, ніж за традиційною технологією. Таким чином електроенергія стає найбільш чутливим фактором собівартості. Наприклад, зростання цін електроенергії з €40 до €60 МВт-год призведе до зростання собівартості сталі на 17%.
Тарасенко описав, які наслідки це матиме:
- Головним фактором конкурентоспроможності стане доступ до дешевої "чистої" електроенергії. Якщо раніше виробники сталі вибудовували вертикальну інтеграцію з виробниками сировини (вугілля, ЗРС), то тепер важливішим стане вертикальна інтеграція з генерацією електроенергії і виробництвом водню.
- Потреба промисловості в електроенергії зросте в рази. При цьому буде потрібна електроенергія з відновлюваних джерел. Галузь енергетики може виявитися до цього не готова, оскільки розширення генерації і мережі дистрибуції потребує значних інвестицій. За оцінками виробників сталі, декарбонізація сталевого виробництва потребує близько $1 тис. на тонну сталі, тоді як підготовка інфраструктури (генерація електроенергії і виробництво водню) — в 3,5-4,5 рази більше.
- Неготовність енергетики призведе до зростання цін на електроенергію і підвищення волатильності на ринку. Насправді, навіть такі чинники як зміна погоди будуть істотно впливати на собівартість сталі. Будуть потрібні інструменти хеджування, які в Україні не працюють.
"Ринок електроенергії фрагментований. Це не глобальний ринок, як наприклад, будь-який інший коммодіті, який Китай продає в ЄС, а ЄС — в Японію і т.д. Перетоки між країнами і регіонами обмежені. Тобто, в одних регіонах можуть сформуватися низькі ціни на електроенергію, які створять перевагу промисловим компаніям. При цьому виробники з інших регіонів, де розвиток енергетики буде відставати — будуть програвати", — пише в блозі Тарасенко.
Він вважає, що дешева, доступна, "зелена" електроенергія стане найважливішим фактором привабливості при виборі регіону для розміщення будь-якого виробництва.
"Загалом, зростання споживання електроенергії є ключовим елементом досягнення карбону нейтральності. Крім DRI, споживання електроенергії підвищить, також, і розвиток електрометалургії, що використовує лом в якості основної сировини. Але, це характерно не тільки для металургії, а й для інших вуглецевмістких галузей промисловості. Той, хто матиме доступ до дешевої електроенергії — отримає перевагу. Це далеко не нова ідея, але вона в контексті декарбонізації знаходить нові обриси", — підсумував аналітик.
Як повідомляла ЕкоПолітика, раніше гендиректор ArcelorMittal Адітья Міттал заявив, що найбільшою проблемою в світі в найближчі 30 років стане декарбонізація.
