Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА) закликала доопрацювати консолідований законопроєкт щодо контролю промислового забруднення до його винесення на голосування у Верховній Раді.
Документ враховує попередні пропозиції та зауваження, містить низку позитивних положень, а також двозначні моменти, повідомляє ЄБА.
У середу, 28 грудня, комітет з питань екологічної політики та природокористування вперше розглядатиме законопроєкт №6004-д у сфері контролю промислового забруднення, який є консолідованою версією 3 “довоєнних” законопроєктів №№ 6004, 6004-1 та 6004-2.
В матеріалі пояснили, що усі ці документи спрямовані на імплементацію положень Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди.
Автори підкреслили, що законопроєкт №6004-д передбачає перехідний період для енергетичного сектору відповідно до Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), а також впровадження висновків Найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) не раніше ніж через 4 роки після закінчення воєнного стану тощо.
“Позитивним моментом є наявність пропозиції щодо механізму фінансування та державної підтримки підприємств, що впроваджують НДТМ. Втім доцільно було б передбачити окремий порядок надання такої допомоги на рівні Кабміну”, – додали вони.
Реформа дозволить підприємствам отримувати єдиний інтегрований дозвіл, який замінить три:
- на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
- на спецводокористування, а також скидання в системи централізованого водовідведення;
- управління відходами.
“Окрім цього, на заміну чинним екологічним нормативам прийдуть висновки найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) разом з новими рекомендованими технологіями та визначеними на їхній основі допустимими обсягами промислового забруднення”, – підкреслили автори.
На думку фахівців ЄБА доопрацювання потребують наступні положення:
- Видача інтегрованого дозволу у разі відсутності НДТМ
Такий дозвіл пропонується видавати відповідно до НДТМ, які Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів визначає на основі критеріїв, аналогічних для визначення НДТМ, та екологічних нормативів.
“Міндовкілля фактично отримує право користуватись вимогами висновків НДТМ до моменту їх затвердження”, – підкреслили в матеріалі.
Автори додали, що оператор, який здійснює будівництво установки, НДТМ щодо якої не затверджено на момент подачі ним заяви про отримання інтегрованого дозволу, не розумітиме, чи відповідає його обладнання вимогам НДТМ, визначеним Міндовкіллям.
- Оновлення умов інтегрованого дозволу
“Передбачається, що ініціатором оновлення умов інтегрованого дозволу може бути Міндовкілля, а оператор зобов’язаний прийняти цю ініціативу, інакше його дозвіл може бути анульований Міндовкіллям в позасудовому порядку. При цьому, не зрозуміло, якими мають бути строки здійснення цих змін”, – зазначили автори.
Вони наголосили, що це викликає побоювання у бізнесу, адже можуть бути встановлені строки, в які неможливо (з технічних, фізичних або з інших причин) виконати вимоги щодо внесення змін до інтегрованого дозволу. Окрім цього, такий підхід не відповідає Директиві 2010/75/ЄС, за якою оператору установки потрібно подати всю інформацію, необхідну для цілей перегляду умов дозволу.
- Інтегрований дозвіл для установок з обмеженим строком експлуатації
“Для установок, які економічно недоцільно або неможливо модернізувати, та які мають обмежений строк експлуатації – до 10 років, інтегрований дозвіл базуватиметься на поточних нормативах викидів, а не на НДТМ”, – йдеться в матеріалі.
Зазначається, що при цьому умови дозволу для підприємств енергетичного сектору визначаються відповідно до НПСВ, а для інших галузей встановлюється строк не більше 10 років з моменту введення в дію Закону, тобто приблизно 2034 рік. Проте для значної кількості підприємств такий строк є критично малим і потребує суттєвого збільшення, наприклад до 20 років.
Автори також пропонують встановлювати терміни окремо для кожного оператора (без встановлення можливого терміну), виходячи з індивідуальних особливостей і з урахуванням:
- впливу війни;
- тяжкого фінансового стану української промисловості;
- відсутності можливості залучення фінансування;
- строків модернізації, відповідно до інвестиційного плану підприємства;
- необхідності будівництва абсолютно нових установок, а не оновлення існуючих.
Автори вказали на ризик, що екологічні нормативи, які діятимуть на момент введення в дію законопроєкту, будуть не поточними, а перспективними, тобто такими, на які підприємство має вийти через певну кількість років.
“Логічно, щоб поточні технологічні нормативи були продовжені до моменту вступу в дію НДТМ”, – наголосили вони.
- Строки
“Висновки НДТМ набирають чинності не раніше 2028 року, а максимальний строк відступу становить 7 років з моменту введення в дію НДТМ, тобто не раніше 2035 року”, – пояснили в ЄБА.
В матеріалі підкреслили, що не логічно отримувати інтегрований дозвіл в особливому порядку для установок, які мають обмежений строк експлуатації, оскільки такий строк є меншим, ніж строк введення НДТМ разом з відступом.
- Вимоги до моніторингу
Зазначається, що запропоновані вимоги до моніторингу викидів, забруднення земель і підземних вод дещо суперечать закону “Про охорону атмосферного повітря”.
Автори пропонують включити моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря у склад державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, а її регулювання визначити окремим порядком.
Нагадаємо, команда Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів спільно з українськими та міжнародними експертами готує альтернативний законопроєкт щодо запобігання промисловому забрудненню.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, в Україні з численних ініціатив влади щодо дерегуляції ведення бізнесу у сфері захисту довкілля, прийнятих протягом воєнного стану, фактично працюють тільки дві.
