Аналітики E3G вважають, що Китай, як провідний виробник сталі у світі, має стати лідером в екологізації металургійного сектору та скоротити викиди в галузі.
Металургія відповідальна за близько 17% викидів Китаю та за понад 60% викидів вуглецю від сталі у світі, повідомляє China Dialogue.
Нещодавно Китай встановив ряд цілей для декарбонізації сталі, які підкріплюються кількома заходами щодо зниження викидів. Але цього буде недостатньо, щоб трансформувати сектор для обмеження глобального підвищення середньої температури до 1,5°C.
Так нещодавній звіт аналітичного центру зі зміни клімату E3G і Тихоокеанського північно-західної національної лабораторії показали, що викиди сталі в Китаї необхідно скоротити вдвічі до 2030 року. Однак китайська влада нещодавно змінила цілі досягнення піку викидів від виробництва сталі до 2030 року, а не до 2025 року, як було заявлено у березні 2021 року.
В матеріалі зазначили, що перехід до більш чистих технологій та участі в міжнародних ініціативах дасть Китаю можливість залишатися конкурентоспроможним на майбутніх ринках зеленої сталі, брати участь у глобальних зусиллях щодо формування стандартів для промислової декарбонізації та стати лідером в екологізації світового металургійного сектору.
Також експерти вважають, що нинішня політика йде у правильному напрямку, але занадто повільно. Для стабільного 1,5C шляху металургійний сектор Китаю повинен якнайшвидше досягти піку викидів, скоротивши викиди приблизно наполовину до 2030 року і на 99% у 2050 році.
“Таким чином, останні вказівки сектору щодо досягнення піка викидів до 2030 року є далеко недостатніми. Навпаки, ключові виробники сталі Baowu Steel, HBIS і Baotou Steel, на які разом припадає 17% загального виробництва Китаю, висунули більш амбітні цілі”, – пише China Dialogue.
Виробники мають на меті досягти піку викидів задовго до 2025 року, суттєво скоротити викиди до 2030 року та стати нульовими до 2050 року. Китайська асоціація металургійної промисловості (CISA) також підтримала проєкт, у якому пропонувалося досягнення піка викидів до 2025 року. Ці сигнали від галузі показують, що можливий швидший перехід.
У звіті зазначено, що прийняття комплексу заходів з підвищення ефективності використання матеріалів разом із розширенням переробки сталі може вдвічі скоротити викиди металургійного сектору у 2050 році у порівнянні з рівнем 2020 року. Адже замість виробництва первинної сталі сталевий брухт можна переробляти в електродугових печах (EAF), які не потребують коксівного вугілля або залізної руди як вихідних матеріалів.
Моделювання показало, що виробництво сталі на основі брухту знижує викиди приблизно на 85% ніж традиційне первинне виробництво в доменних печах. Збільшуючи виробництво на основі брухту до 56%, Китай може скоротити викиди сталі на 39% у порівнянні з рівнем 2020 року в 2050 році.
Також підвищення ефективності використання матеріалів може зменшити глобальні викиди сталі на 21% у 2050 році. До них належать такі заходи, як подовження терміну служби, оптимізований дизайн та переробка металомістких виробів після використання.
Щоб використати повний потенціал важелів попиту, знадобляться узгоджені політичні зусилля для стримування первинного виробництва сталі, стимулювання переробки, покращення збору та сортування сталевого брухту та продовження терміну служби металомістких активів. Нещодавня урядова "керівна думка" щодо сектору показала прогрес у сприянні збільшенню обсягів переробки, встановивши ціль щодо збільшення використання сталевого брухту до 300 мільйонів тонн проти 260 мільйонів тонн у 2020 році.
Окрім того, необхідна розбудова інфраструктури за допомогою технологій з низьким рівнем викидів.
92% сталі в Китаї наразі виробляється за допомогою доменних і базових кисневих печей – установок на основі вугілля, в яких металургійне вугілля діє як джерело тепла, так і вуглецю в процесі виробництва чавуну. Як наслідок, металургійний сектор відповідає за понад 30% загального споживання вугілля в Китаї і є основним джерелом зростання попиту на вугілля.
Для досягнення цілі зі стримування глобального підвищення температури на рівні 1,5C лише 10% сталі в Китаї можна буде виробляти за допомогою таких установок, і ці печі також повинні бути обладнані технологіями уловлювання та зберігання вуглецю. До 2050 року більшість доменного виробництва мають бути замінені електродуговими печами на основі брухту в поєднанні з виробництвом заліза прямого відновлення (DRI) на основі зеленого водню.
У виробництві заліза прямого відновлення (DRI) на основі водню звичайне викопне паливо замінюється воднем, отриманим з відновлюваних джерел енергії. Протягом останнього року в Китаї було оголошено низку пілотних проєктів DRI з водню. Для досягнення необхідного рівня скорочення викидів важливо, щоб електроенергія та водень, що використовуються, надходять з відновлюваних джерел, щоб сприяти поступовому виведенню з виробництва вугілля в сталеливарному секторі до 2050 року.
Хоча виробництво DRI на основі водню в більшості країн світу все ще знаходиться в зародковому стані, очікується, що у 2022 році в місті Чжанцзяку почне працювати перший промисловий завод DRI на основі водню, побудований китайським виробником сталі HBIS.
“Китаю доведеться значно прискорити перехід свого потенціалу на використання EAF на основі брухту та водню DRI, що потребуватиме посиленої підтримки політики та стимулів. Зокрема, уряд повинен видати чіткі політичні вказівки щодо шляху декарбонізації, який підвищить переробку та ефективність матеріалів у виробництві сталі, а також прискорить модернізацію поточного виробничого парку Китаю до технологій з низьким рівнем викидів”, – йдеться в матеріалі.
Також Китаю незабаром доведеться боротися з наслідками вуглецевих зборів, таких як механізм регулювання вуглецевих кордонів ЄС (CBAM). Китайські чиновники неодноразово виступали проти CBAM, але ці заходи можуть також запропонувати Китаю стимули для прискорення внутрішнього переходу.
Наприклад, виробники сталі в Китаї, які використовують низьковуглецеві технології, такі як DRI на основі водню, потенційно можуть отримати прибуток від CBAM.
Нагадаємо, названо три ключові моменти на шляху до зниження викидів вуглецю в сталеливарній галузі.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, цивільна авіація Китаю зосередиться на зеленому переході галузі.
