Наприкінці жовтня спливли перші 100 днів із того моменту, як новий Кабінет Міністрів України на чолі з Прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко вирішив провести експеримент на державному управлінні – об’єднати економіку, екологію та агросектор під одним дахом у межах Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.
Коли влітку цього року ходили чутки про наміри нового уряду об’єднати три міністерства в одне, фахівці й активісти природоохоронної сфери майже хором просили урядовців: "Не треба! Ми це вже проходили". Але, як показує практика, в українській політиці історія – не вчитель, а нескінченна серія римейків. І рішення про реорганізацію таки ухвалили.
ЕкоПолітика вирішила з’ясувати, наскільки вдало міністерство справляється з питаннями, які пов’язані з охороною довкілля, та чи вдається його чиновникам вирішувати конфлікт інтересів, який апріорі є між трьома основними сферами його роботи – економікою, екологією та сільським господарством.
Як казав класик: “Це ж було вже!”
Нагадаємо, у 2019 році Міністерство екології та природних ресурсів вже “оптимізовували” – його приєднали до Міністерства енергетики. Посадовці тоді теж говорили про “синергію” і “спрощення процедур”. За рік цей невдалий експеримент відкотили назад, але його результат – втрачений час і втрачені кадри – залишився.
Про це нагадували посадовцям екологи й екоактивісти, коли просили утриматися від повторення цього невдалого кроку. У своїй спільній заяві від 15 липня понад 20 громадських організацій наголошували, що ліквідація Міндовкілля стане інституційною катастрофою для навколишнього середовища, національної безпеки та стратегічного курсу держави на європейську інтеграцію.
Та попри всі нагадування уряд зробив те саме, тільки зі ще більшим конфліктом інтересів між об’єднаними напрямами.
В екоспільноті не сумнівалися: у новій структурі економічний блок "з’їсть" екологічний. І не подавиться. Питання довкілля ризикували зникнути з порядку денного або принаймні потонути у звітах про “зростання ВВП” і “покращення інвестиційного клімату”.
Чи справдилися ці побоювання? Ми спробували розібратися.
Як свою діяльність у сфері охорони довкілля оцінили самі чиновники
Мінекономіки на офіційному сайті, а пізніше і його очільник – Міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев – на власній сторінці у Facebook опублікували матеріали з аналізом здобутків нового уряду за перші 100 днів роботи. Перш за все вони похвалилися, що “перебудовано управлінську архітектуру, оптимізовано штат об’єднаного міністерства”.
“Ми оптимізували штат – без втрати функцій. Працюємо з меншим бюджетом, ніж три попередні відомства разом, але запускаємо більше і швидше”, – стверджує міністр.
Цю цитату хочеться надрукувати на банері й повісити над входом у будь-яке українське відомство. Бо оптимізація – це улюблений евфемізм чиновників, який означає скорочення людей і витрат.
І коли посадовці кажуть, що “нічого не втратили”, насправді мають на увазі: “ніхто ще не встиг помітити, що ми втратили”.
За словами Олексія Соболева, після об’єднання міністерств “рішення ухвалюються швидше, ресурси використовуються ефективніше, а ефект від реформ відчувається в кожному секторі”.
Дуже хочемо вірити міністру, але у публічному полі ми ще не зустрічали думок від експертів і природоохоронних громадських організацій, які б підтверджували таке бачення топпосадовця.
Навпаки, під постом Олексія Соболева з’явилися коментарі із критикою від екоактивістів:
Скриншоти з facebook.com
В екологічній політиці міністерство зазначило три пункти прогресу:
-
запуск пунктів екологічного контролю в 6 областях України;
-
початок впровадження інтегрованого довкіллєвого дозволу (ІДД);
-
старт процесу корпоратизації ДП "Ліси України", що має підвищити прозорість управління, ефективність використання ресурсів і відкрити можливість для залучення інвестицій.
Серед 9 здобутків 100-денної роботи, які сформулював міністр, тільки один був присвячений довкіллю.
А ось про результати "оптимізації" штату об’єднаного відомства зараз поговоримо детальніше і спробуємо розібратися, чи не означає вона банальне скорочення.
Кадровий мінімалізм
Ми розпочали свій аналіз із персоналій: вирішили подивитися, скільки посадовців на найвищому рівні займається формуванням і реалізацією політики у довкіллєвій сфері та хто вони.
Журналісти ЕкоПолітики подали запит до Мінекономіки та з’ясували, що у відомстві питаннями довкілля та природних ресурсів наразі займаються 116 посадових осіб. Для порівняння та розуміння ситуації: ця цифра майже аналогічна штату великого супермаркету на кшталт “Сільпо”. Чи достатньо цього для країни, яка має активно впроваджувати європейські стандарти у сфері охорони довкілля, на забуваючи при цьому про поточну роботу, – питання риторичне. З цих 116 чиновників – 5 заступників міністра:
-
Ігор Зубович;
-
Павло Карташов;
-
Віталій Кіндратів;
-
Ірина Овчаренко;
-
Єгор Перелигін.
Заступники
З 5 замів міністра Соболева, які зараз займаються довкіллєвим напрямом, лише двоє мають реальний і серйозний досвід у сфері охорони довкілля. Решта – “епізодично дотичні” або просто “з іншої опери”:
-
Ігор Зубович із 2018 року працював на різних посадах у Державній екологічній інспекції України, а з грудня 2021 року був тимчасовим виконувачем обов’язків голови цього контролювального органу.
-
Ірина Овчаренко з грудня 2016 року до жовтня 2019 року очолювала Державне агентство водних ресурсів України.
-
Віталій Кіндратів у 2010–2011 роках був головним спеціалістом відділу моніторингу озоноруйнівних речовин та парникових газів департаменту державного екологічного моніторингу та атмосферного повітря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а у 2014–2015 роках – заступником директора департаменту дозвільно-ліцензійної діяльності та регуляторної політики департаменту екологічної безпеки та поводження з відходами Мінекології.
-
Єгор Перелигін встиг попрацювати 3 місяці заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, не маючи до цього жодного досвіду у сфері охорони довкілля. Він єдиний зі складу замів попередньої Міністерки довкілля Світлани Гринчук, хто перейшов в об’єднане відомство.
-
А ось щодо Павла Карташова у мережі є згадки, що він “має значний досвід дипломатичної роботи у сфері міжнародного економічного та екологічного співробітництва в межах ООН, ОБСЄ, Світового Банку тощо”, але детальної інформації у публічному просторі стосовно цієї роботи ЕкоПолітика наразі не знайшла. У 2018–2024 роках цей заступник керував Українським фондом стартапів.
Інші посадовці
Якщо порівняти зі штатним розписом колишнього Міндовкілля за часів міністерки Гринчук, бачимо, що відбулося зменшення як кількості заступників, так і посадовців нижчих рангів. Тепер замість 6 заступників за старим розписом маємо 5.
А ось з іншими службовцями ще цікавіше. Раніше їх було 233, тепер маємо 111. І це при тому, що гранична чисельність працівників для оновленого Мінекономіки, яку встановив Кабмін при об’єднанні, – 1399 посадовців – давала можливість зберегти у повному обсязі колективи як Мінагро, так і Міндовкілля.
Можна припустити, що таке більш ніж дворазове скорочення кадрів відбулося за рахунок допоміжних відділів, як-от, наприклад, відділу з публічних комунікацій, управління планування, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або допоміжних секторів на кшталт сектору режимно-секретної або мобілізаційної роботи. Але ні.
Ось інфографіка, яку ЕкоПолітика підготувала у квітні:
Навіть якщо скласти чисельність працівників департаментів і управлінь, які займалися безпосередньо питаннями охорони довкілля, наданням дозвільних документів або цифровізації галузі, отримаємо 139 штатних одиниць. Це на 28 одиниць більше, ніж є наразі у Мінекономіки. А якщо врахувати те, що ексочільниця Міндовкілля Світлана Гринчук неодноразово на різних публічних заходах наголошувала на критично високому навантаженні на наявних в неї працівників, то нинішня ситуація з подальшим скороченням кадрового складу виглядає ще більш плачевною.
Постає питання: а чи можуть 111 чиновників у такому ще більш урізаному складі справлятися як із поточною роботою міністерства, так і якісно реалізовувати вже розпочаті реформи – першочергово “сміттєву” та реформу промислового забруднення? Є всі підстави припустити, що відповідь на нього: “Однозначно, ні”.
Але хто знає, можливо, міністр Соболев володіє секретними техніками кратного підвищення продуктивності підлеглих. Побачимо далі.
За інформацією очільника Мінекономіки, у підпорядкованому йому міністерстві на кінець липня працювало приблизно 1500 посадовців. Тобто частка тих із них, хто займається питаннями довкілля, становила орієнтовно 8%. Дуже красномовна цифра, на наш погляд. Саме стільки місця, схоже, відведено природі у політиці міністерства.
Що по законодавчих напрацюваннях?
У запиті, поданому до Мінекономіки, ми також попросили надати відкорегований після об'єднання з двома іншими міністерствами план діяльності міністерства на 2025 рік.
Виявилося, що станом на кінець жовтня він усе ще був на затвердженні у міністра. Тобто документ, який мав би визначати пріоритети роботи в галузі, поки десь між погодженнями, редагуваннями й відрядженнями.
“За перші 100 днів діяльності обʼєднаного Міністерства ми запровадили нову логіку управління – тепер кожен напрям має свій pipeline реформ і проєктів”, – підкреслив міністр.
Інакше кажучи, стратегія є, просто її ніхто не бачив.
Коли “оновлення” – це просто зміна шильдика
За час своєї роботи з 21 липня укрупнене Мінекономіки оприлюднило проєкти 11 документів (6 постанов, 3 наказів і 2 законів), які стосуються охорони довкілля. Вони містяться відразу у двох розділах на сайті: “Обговорення проєктів документів” і “Повідомлення про оприлюднення проєктів регуляторних актів”.
Цікаво, що на відміну від Міндовкілля, на сайті Мінекономіки є можливість висловитися щодо запропонованого проєкту документа:
Скриншот із me.gov.ua
Якщо коротко, то більша частина всіх проєктів нормативно-правових актів, оприлюднених Мінекономіки, є репліками тих документів, які Міндовкілля готувало та публікувало на своєму сайті раніше.
Так, дві з підготованих постанов вносять незначні зміни до наявних нормативно-правових актів:
-
продовжують строки впровадження технічних регламентів щодо хімічної продукції;
-
знову на рік відтерміновують застосування Національного переліку відходів і Порядку класифікації відходів для цілей оподаткування;
-
замінюють найменування Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства.
Три інших постанови є новими. Вони затверджують:
-
порядок проведення інвентаризації антропогенних викидів, а також порядок підготовки та оприлюднення Національного звіту про інвентаризацію таких викидів;
-
порядок підготовки Національного звіту про прогрес у сфері енергетики та клімату;
-
порядок реалізації експериментального проєкту щодо декларування права на рибальство в електронній формі.
А ось ще одна постанова “Деякі питання виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений”, проєкт якої був оприлюднений Мінекономіки 16 жовтня, не є новою. Над нею у першій половині цього року активно працювало Міндовкілля.
Також у Мінекономіки вирішили наново переробити проєкт Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення відповідальності за правопорушення у сфері управління відходами”, який Міндовкілля оприлюднило в середині квітня.
Що цікаво, нинішні довкіллєві посадовці вирішили не тільки далі підвищити розміри штрафів у згаданій сфері, але й узагалі викреслити деякі статті, як-от скасувати відповідальність за захоронення необроблених побутових відходів і за приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Так само Мінекономіки взялося доопрацьовувати опублікований Міндовкіллям у березні проєкт Закону, який посилює кримінальну відповідальність у сфері управління відходами. Його переробили та доповнили новими пунктами. Штрафи за порушення знову пропонують кратно збільшити порівняно з тими, які передбачало запровадити попереднє міністерство.
Без уваги Мінекономіки не залишився й наказ, який вносить зміни до форми Програми державного моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря, оприлюднений Міндовкіллям в один з останніх днів його роботи – 18 липня. Його фрагментарно переробили та доповнили: уточнили терміни, перелік забруднювальних речовин, вилучили окремі частини, додали деталізацію фінансування та модернізації мережі.
Проєкт наказу Мінекономіки "Про затвердження Режиму промислу в басейні Чорного моря у 2026 році" взагалі не є чимось новим – його готують щороку. А ось наказ, який затверджує порядок ведення переліку осіб, які вирощують генетично модифіковані організми або мають намір це робити, є ще одним документом, підготованим Мінекономіки “з нуля”.
Нелюбима дитина мегаміністерства
Якщо проглянути офіційні канали комунікації Мінекономіки – сайт, сторінку у Facebook, канал у Telegram – одразу впадає в очі, що довкілля в об’єднаному відомстві опинилося у ролі “нелюбимої дитини”. Відкриваємо його вебсторінку, на вкладці “Діяльність” тільки 4 розділі пов’язані з охороною навколишнього середовища:
Скриншот із me.gov.ua
Наповнення їх дуже скромне:
-
Ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
-
Надрокористування.
-
Облік суб’єктів господарювання, які отримали дозволи на викиди.
-
Накази про відмову у видачі дозволу на викиди.
-
Накази про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля.
-
Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
Наразі це все. Складається враження, ніби їх створювали не для громадськості, а лише “щоб було”.
Відкриваємо Telegram-канал Мінекономіки. Відразу помічаємо, що тут навіть не виправили назву міністерства – вона залишилася старою. Хоча, на відміну від сайту, внести корективи тут набагато простіше. Мабуть, перейменування в офіційному каналі в месенджері – занадто складна реформа, щоб реалізувати її за 100 днів.
Скриншот із Telegram
А тепер порахуємо, який відсоток постів тут присвячений безпосередньо питанням охорони довкілля. Загальна кількість публікацій на каналі з моменту утворення мегаміністерства і до початку листопада – 297, із них про питання, дотичні до охорони довкілля, – тільки 35. Це лише приблизно 12%. Ще одна красномовна цифра.
На нашу думку, офіційні канали Мінекономіки – це дзеркало пріоритетів. Якщо провести аналогію, то в цій інституційній родині економіка – старша дитина, якій купують новий одяг та айфон, агросектор – середня, якій придбали щось трохи гірше, а довкілля – наймолодша, яку взагалі залишили вдома з котом, бо “в нас важливі справи”.
Яку критику від природоохоронної спільноти довелося вислухати об'єднаному Мінекономіки (якщо воно її взагалі слухало) і які плюси у його роботі відзначили фахівці, читайте у другій частині цього матеріалу, яка вийде на нашому сайті незабаром.
