9 липня Верховна Рада підтримала у другому читанні законопроєкт №5339 про удосконалення механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Наразі документ очікує на підпис Президента, після чого одразу набирає чинності. Під вплив нового закону підпадуть близько 35000 підприємств.

Попередньо документ мав на меті оптимізацію - механізму отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Але згодом в текст документу додались положення з інших законопроєктів. Наприклад, законопроєкту про комплексну реформу державного екологічного контролю (№3091) та контролю промислового забруднення (колишній №4167 та актуальний №6004-2). Коли стало зрозуміло, що в результаті наявності численних суперечливих норм, дані проєкти законів не проходять голосування в сесійній залі, було взято курс на просування швидкого рішення у вигляді законопроєкту №5339.

Так, документ закріпив на законодавчому рівні положення підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: необхідність підприємства контролювати ефективність роботи газоочисних установок та обладнати місця збору проб для вимірювання газопилового потоку; порядок видачі, відмови у видачі, анулювання дозволу на викиди та призупинення господарської діяльності підприємства; методику розрахунку шкоди за понаднормові викиди в атмосферне повітря, тощо.

Однак, деякі новації прийнятого законопроєкту №5339 ще більше зарегульовують дозвільну сферу, наприклад:

  1. Для отримання дозволу на викиди, окрім документів, передбачених Постановою КМУ №302, тепер потрібно надавати відомості щодо наявності висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності (або треба довести, що такий висновок не потрібен, наприклад у разі оновлення дозволу на викиди без змін у виробництві для підприємств, які отримували дозволи до запровадження ОВД). А також тепер щороку доведеться подавати звіти про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих нормативів.
  2. Встановлено обмеження до 7 років на виконання заходів зі скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджених у відповідному дозволі на викиди без можливості їх продовження за запитом підприємства, як це було раніше. Водночас, якщо такі заходи є частиною стратегічних документів/програм з охорони довкілля національного та регіонального рівнів або відповідного законодавства, їхні строки можуть бути коротшими/довшими, а також можуть продовжуватись.
  3. Якщо в певному населеному пункті зафіксовано перевищення гранично допустимих концентрацій хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі, органи місцевого самоврядування повинні розробити та затвердити регіональні програми охорони довкілля з метою поетапного зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами. А обов’язок погодження цих програм безпосередньо з підприємствами не передбачено. При цьому, причиною надмірного забруднення повітря можуть бути лісові пожежі або спалювання листя, а також автомобільний транспорт. Наприклад, Київ постійно потрапляє в ТОП міст світу з найгіршою якістю повітря, але Київ – не промислове місто, 90% шкідливих викидів спричинює саме автотранспорт, кількість якого щороку збільшується. Те ж саме стосується Одеського регіону, де попри 3000 підприємств, які впливають на стан атмосферного повітря, 70% викидів забезпечують пересувні джерела. З початком активних бойових дій ситуація тільки погіршилась, зокрема унаслідок вибухів і горіння нафтобаз, комерційних та промислових об'єктів та інших будівель, а також руху військової техніки. Виходить, що замість того, щоб розвивати мікромобільність та електричний громадський транспорт, у тому числі закуповувати електробуси вітчизняного виробництва, пропонується посилити контроль за якістю пального. Тобто, знову йде спроба посилити тиск на бізнес.
  4. Розширено перелік підстав скасування дозволу на викиди і додано наступну норму – у випадку скасування раніше погодженого висновку центральним (територіальним) органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Таким чином, держорган наділяється правом відкликати своє погодження, що може мати наслідком появу численних позовів про анулювання чинних дозволів, а також змусить підприємства отримувати нові дозволи. Процедура отримання дозволу зазвичай займає 4-6 місяців,  підстави, умови та порядок такого скасування не прописані. Тож це положення може нести суттєві корупційні ризики.
  5. Міндовкілля відтепер може зупинити частково або повністю дозвіл на викиди без попереднього звернення до суду. Про це підприємство має бути проінформоване протягом 5 робочих днів, в той час як дія дозволу на викиди, відповідно до інших норм, зупиняється через 10 робочих днів з дня прийняття рішення Міндовкілля. З огляду на очевидний взаємозв’язок різноманітних технологічних процесів, і те, що робота установок без дозволу забороняється, для деяких підприємств це фактично означає зупинення діяльності, яке, відповідно до чинного законодавства, має здійснюватись через суд. Раніше Держекоінспекція у приписі зазначала про намір звернутись до уповноваженого органу з пропозицією зупинити або анулювати дію дозволу на викиди для конкретного підприємства. Компанії, у свою чергу, могли оскаржити це рішення у суді. Сподіваємось, ця практика залишиться і надалі.
  6. Необгрунтований недопуск екоінспекторів до перевірки відтепер вважається порушенням законодавства в галузі охорони атмосферного повітря. Однак, поки що конкретну відповідальність за це не передбачено. Хоча, підприємства залишають за собою право не допустити представників контролюючих органів до перевірки з ряду причин відповідно до чинного законодавства про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V (наприклад, у випадку непред’явлення посвідчення особи перевіряючим або відсутності направлення на перевірку тощо).

Отже, широко представлений як дерегуляційний, законопроєкт №5339 в кінцевому результаті містить додаткові документи, які слід подавати компаніям, що отримують дозвіл на викиди, примусове зменшення викидів незалежно від планів підприємства, розширення повноважень органів влади зупинити діяльність підприємства. Більше того, не дерегулює, а, навпаки, навіть ускладнює роботу бізнесу.