Україна отримала великий шанс стати в авангарді поборення на європейському континенті енергетичної кризи, яка охопила увесь світ. Проте значні виклики потребуватимуть суттєвих зусиль та швидкого усунення прогалин в національній політиці, що накопичені за попередні роки. Позбавлення України права голосу в ЄЕС, незважаючи на головування, і відсутність законодавства з імплементації Регламенту ЄС №1227/2011 про гуртові енергоринки (REMIT) — не є найбільшою завадою.

У досягненні амбітних цілей варто враховувати такі реалії, як, наприклад:

  1. Членами ЄСДР є дев'ять держав ЄС, що мають схвалені Європейською Комісією інтегровані Національні плани з енергетики та клімату 2020-2030 рр. (НПЕК), одним із п’яти розділів яких має бути блок щодо розбудови, та які узгоджено з країнами-партнерами "повністю інтегрованого внутрішнього енергетичного ринку".
  2. Із загальної кількості 9 Контрактних Сторін ЄЕС жодна країна не має затвердженого НПЕК, утім, п'ять із них випередили Україну за кількістю відпрацьованих розділів плану (Албанія, Грузія, Північна Македонія, Боснія і Герцеговина та Чорногорія; дві з останніх перелічених країн охоплюються ЄСДР). При цьому 6 західнобалканських країн ЄЕС і низка держав-членів ЄС узгодили у 2016 р. Дорожню карту регіонального ринку електроенергії для Західних Балкан з метою створення регіонального ринку е/е.

Можна було б сподіватися, що проєктом українського НПЕК, який розробляється, передбачено весь комплекс заходів задля загальноєвропейської інтеграції до ринків e/е та газу. Однак насторожують заяви причетних інституцій України про можливість впровадження нового ринку e/е лише за умови синхронізації з енергосистемою Континентальної Європи (ENTSO-E) та зауваження Голови Делегації ЄС в Україні М. Маасікаса, що "український ринок e/е ще далекий від імплементації стандартів ЄС і синхронізація українських електромереж із європейськими все ще залишається віддаленою перспективою, хоча технічно це можливо".

Які ж необхідно Україні фактори врахувати та усунути прогалини, виходячи з низки документів ЄК та ENTSO-E, дослідження експертів ФРН "Підключення України до європейської електричної мережі: технічні деталі та жорстка геополітика" від 24.11.21 р. (doi:10.18449/2021C57).

Гармонізація із законодавством ЄС і взаємосумісність інфраструктур за технічними параметрами недостатні для конвергенції енергетичних ринків. Управління електричними мережами здійснюється на трьох рівнях:

  1. Технічної експлуатації та інфраструктури;
  2. Політичного регулювання;
  3. Торгівлі та ринку.

Ключову роль відіграють скоординованість національних енергетичних політик і ринкових ініціатив на базі регіонального співробітництва. Це відповідає, за баченням ENTSOE, сучасної моделі інтеграції європейського ринку, структурованого за зонами торгів е/е та як локальних ринкових компонентів (раніше ЄК визначила регіональні кластери енергетичних інфраструктур і рекомендувала активізуватися у рамках ЄСДР й ЄЕС — Комюніке COM (2010) 677).

Мінливість і невизначеність попиту та пропозиції е/е протягом усіх часових горизонтів й нестабільність через ВДЕ потребує підвищення гнучкості енергосистеми із гарантованими резервними і балансуючими потужностями на енергоринку. Якщо в мережі буде надмірно багато або занадто мало електроенергії, система ризикує зруйнуватися. Синхронне з’єднання третіх країн має наслідки для сусідніх держав, а отже, і для безпеки постачання та загальної ситуації безпеки в ЄС. Якщо електромережі будуть пов’язані, відключення світла в Україні, наприклад, теоретично може поширитися на інші частини Європи. Окрім іншого, переваги інтеграції не можуть бути повністю реалізовані, якщо фізичний зв'язок використовуватиметься лише для постачань за двосторонніми контрактами.

У цьому контексті доцільним є такий коментар: а) значні сподівання української сторони, що покладаються на переваги приєднання до ENTSO-E для підвищення збалансованості національної енергосистеми шляхом експорту е/е Європою, а також з огляду на потенційну зацікавленість ЄС в імпорті "зеленої" української е/e — схоже, хибні; б) неповага до виконання зобов’язань перед ЄС щодо Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок, що включає близько 65.85% балансуючих потужностей, може призвести до енергетичного колапсу національного та європейського рівнів.