Зокрема, висловлюється думка, що біоенергетика – це щось застаріле і пов’язане з технологіями минулого. Частково таке враження може бути викликане тим, що в сільській місцевості жителі часто використовують дрова у пічках, грубках та інших побутових пристроях.

Цей сектор біоенергетики класифікується як "традиційна біоенергетика" і дійсно потроху відходить у минуле.

Проте на його місце заходить сектор "сучасної біоенергетики", до якого відносяться сучасні технології спалювання біомаси у котлах, ТЕС та ТЕЦ, біогазові і біометанові технології і технології виробництва рідких біопалив, як першого, так і другого поколінь.

У світі і ЄС існує багато прикладів успішного впровадження подібних проєктів сучасної біоенергетики.

Наприклад, в центрі Стокгольму з населенням 2,3 млн людей працює одна з найбільших в світі ТЕЦ на біомасі (130 МВтел + 280 МВтт). За рахунок біомаси забезпечується 80% потреби міста в теплі і 20% енергії на транспорті. До 2030 р. планується перехід міста на 100% ВДЕ.

У Вільнюсі (550 тис. людей) працює найбільша у Східній Європі ТЕЦ на біомасі (70 МВтел + 164 МВтт). Біоенергетика забезпечує 85% потреби міста в теплі і 25% потреби в електроенергії. До 2040 р. в Вільнюсі планується досягти 100% теплової енергії з ВДЕ.

В Копенгагені 98% житлового фонду (включаючи приватний сектор) під'єднано до системи централізованого теплопостачання, яка є повністю конкурентною. В місті функціонують декілька великих ТЕЦ на біомасі загальною тепловою потужністю 1,3 ГВт.

Наразі біомаса забезпечує 90% потреби Копенгагену в теплі та 20% енергії у секторі транспорту. До 2040 р. планується досягти 100% всієї енергії з ВДЕ.

Також існує думка, що в майбутньому можна досягти практично 100% частки застосування електроенергії в опаленні та на транспорті, тому для біомаси в цих секторах не залишається місця. Ми не поділяємо цієї думки та вбачаємо значну роль біоенергетики в цих секторах, зокрема у довгостроковій перспективі.

Перспективи біоенергетики в електроенергетичному секторі вбачаються у комбінованому виробництві теплової та електричної енергії (ТЕЦ на біомасі), а також через застосування біометану для балансування енергосистем з високою часткою ВДЕ.

Потенціал виробництва біометану в Україні оцінюється у 7,8 млрд м3/рік. Цього обсягу більше ніж достатньо для повного переведення необхідної газової маневрової генерації на біометан.

Вважаємо декарбонізацію маневрових газових потужностей через використання біометану однією з найбільш перспективних опцій.

Аналіз прогнозів і сценаріїв трансформації світової та Європейської енергетики до 2050 р. показує безперечну перспективність довгострокового розвитку біоенергетики, демонструє її значний внесок в реалізацію "зеленого" переходу, декарбонізацію енергетики і боротьбу зі зміною клімату.

У 2050 році біоенергетиці відводиться:

  • У кінцевому споживанні енергії – 25-40%;
  • У загальному виробництві енергії з ВДЕ – 30-40%;
  • У кінцевому  споживанні відновлюваної електроенергії – 10-12%;
  • У кінцевому  споживанні відновлюваної теплової енергії – 30-65%;
  • У кінцевому  споживанні відновлюваної енергії на транспорті – 30-40%.

Для України пріоритетними напрямками вбачаються:

  • Для виробництва електроенергії: комбіноване виробництво теплової і електричної енергії (ТЕЦ на біомасі), а також виробництво біометану для прямого заміщення природного газу і вуглецево нейтрального балансування енергосистеми з високою часткою ВДЕ.
  • Для виробництва теплової енергії: впровадження сучасних котлів і ТЕЦ на біомасі, переважно аграрного походження.
  • Для сектору транспорту: виробництво рідких біопалив першого і другого поколінь, а також біометану з біомаси сталого походження.