На підкріплення своїх тез журналістка використала коментарі "експерта з комунікацій", "політичного аналітика", "юриста і публіциста" — так себе позиціонує сам автор у різних ЗМІ — Олександра Солонька. Раніше він за коментуванням екологічних проблем помічений не був. При цьому пан Солонько коментує стару версію законопроєкту, хоча нова оприлюднена сім (!) місяців тому. Авторка не взяла коментарів авторів закону та експертів, які знаються на цій темі. У результаті понад 20 тисяч людей — саме стільки переглянули матеріал згідно з лічильником на сайті — дезінформовано про ключовий законопроєкт, покликаний вперше за часів незалежності реформувати сферу екологічного контролю.
Маніпуляції починаються зі згадки торішнього критичного висновку Національної агенції запобігання корупції без уточнення, що більшість зауважень врахували в наступних версіях законопроєкту. Ба більше, законопроєкт має позитивний висновок Комітету з питань антикорупційної політики, який підтверджує його відповідність вимогам антикорупційного законодавства. Очевидно, що журналістка та Солонько в очі не бачили нової версії законопроєкту, бо коментували стару. Невідомо, як цей матеріал пройшов верифікацію та редакторський контроль. Це все одно, що коментувати "Конституцію" Пилипа Орлика як основний закон України.
Солонько стверджував у коментарі в першій версії матеріалу, що законопроєкт дозволяє екоінспекторам закривати підприємства на власний розсуд. Це неправда. Відповідно до статей 19 і 22 проєкту інспектор може лише винести припис із вимогою про зупинення виробництва, який підприємець може оскаржити в суді. Імперативне зупинення виробництва можливе лише за рішенням суду.
Також Солонько, який ніяк не дотичний до сфери захисту довкілля, радить викинути чи переробити норму щодо рейдових перевірок поліції, які, на його думку, дають змогу тиснути на бізнес. Хоча патрулювання й рейди вже давно проводять громадські організації, вони є в країнах Європи. Їхнє нормативне врегулювання — це вимога часу. Ці рейди — не для контролю роботи підприємств, а для відстеження стану довкілля. Всі ці деталі не цікавлять "експерта".
Окрім того, Солонько критикував норми законопроєкту щодо позапланових перевірок "за потребою", які сам же й вигадав — у тексті проєкту їх нема. У статті 15 є вичерпний перелік підстав для проведення перевірки, наприклад: для перевірки виконання підприємцем попереднього припису (по суті усунення виявлених порушень), що є звичайною практикою для багатьох чинних контрольних органів. Водночас проєкт передбачає можливість не проводити наступну планову перевірку у випадку відсутності порушень за результатами попередньо проведеної.
Кінцева мета законопроєкту протилежна тій, яку змальовують лобісти через псевдо експертів. Він має змінити неефективну й корумповану сферу екоконтролю; впровадити реальні механізми ліквідації забруднення довкілля; створити жорсткі правила проведення перевірок з обов’язковою відео- та аудіофіксацією.
Коментувати цей законопроєкт повинні фахівці та стейкхолдери, а не люди, неспроможні прочитати остаточну версію тексту.
Будь-яке поширення фейків напередодні розгляду у Верховній Раді може призвести до того, що його провалять — і відкладуть реформу екологічного контролю ще на роки. Від цього довкіллю буде ще гірше.
