Законом зокрема визначаються:
- гарантії прав споживачів у сфері водовідведення;
- повноваження центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
- вимоги до місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту;
- обов’язки суб’єктів відносин у сфері водовідведення.
Особливу увагу приділено порядку встановлення показників гранично-допустимого скиду (ГДС) зворотних вод, які традиційно визначаються розрахунками, а їх відповідність контролюється результатами аналізу разової проби зворотної води.
Натомість світова практика відмовилась від локального (персонально для кожного водокористувача) визначення ГДС. Державний орган, відповідальний за водні ресурси, орієнтуючись на наявний стан водних масивів, директивно встановлює та періодично переглядає для кожного з них показники ГДС. Як правило, вони єдині для водокористувачів з певним лімітом зворотних вод.
Таким чином, орієнтиром та метою зазначеного підходу є забезпечення якості води конкретного її масиву (річка, озеро, море) без виконання розрахунків, які в своїй основі хибні, оскільки базуються на математичних спрощеннях та неточних значеннях численних фізичних величин, що характеризують водний масив. Також зникає ціла індустрія розробки ГДС. Водокористувачі не витрачають чималі кошти на розробку проєкту ГДС і, варто сказати відверто, відпадає підозра в наданні пріоритету будь-кому з водокористувачів.
На мою думку, визначення рівня дотримання ГДС зворотних вод потребує зміни. Зараз очисні споруди працюють в умовах екстремальної нестабільності. Витрата та якість стічної та зворотної вод є різними в певний період доби, а також в різні сезони і погодні умови. Тут можуть виникнути сумніви щодо обґрунтованості вибору конкретного моменту для взяття одноразової проби зворотної води.
Інерційна технологія (особливо біологічна) очистки реагує повільно, якість зворотної води змінюється через декілька діб після зміни показників стічної води. До того ж, ряд ключових показників стічної та зворотної води визначається з великою похибкою, яка статистично нівелюється при значній кількості вимірів.
Тому світова практика для відповідальності за дотримання ГДС використовує середні значення показників зворотних вод за певний період роботи очисних споруд. Зокрема водна директива ЄС орієнтується на середньорічне значення.
Тривалий період визначення слід вважати зайвим, проте може бути корисним використання тижневої чи добової усередненості для збору інформації, необхідної для визначення середньорічного значення.
Очевидно, що зазначений контроль можливий виключно при автоматичному онлайн визначенні показників як стічної (для управління процесом очистки), так і зворотної (для екологічного контролю) води. Потреба в системах моніторингу та автоматизованого управління технологічним процесом водоочистки давно назріла і активно реалізується зокрема колективом НВП "ЕНЕРГО-ПЛЮС".
Є потреба в тому, що розглянуті питання будуть враховані при виконанні завдань щодо адаптації нормативних документів, визначеної Законом України "Про водовідведення стічних вод населених пунктів".
