Звичайно, цей проєкт ви не побачите на офіційному сайті Міністерства захисту довкілля. Звичайно, ніхто не знає авторів цього твору. Міністерство не гласно поширює документ між зацікавленими сторонами, які роблять первинний аналіз документа та надсилають Міністерству свої зауваження. Таким чином міністерство промацує ґрунт, як сильно вони облажались, щоб вчасно виправити купу помилок, яких вони припустилися.

Логічно, що багато хто із зацікавлених звертається до мене за роз'ясненням.

Відразу зроблю зауваження. У ЄС цей принцип, учасниками сфери управління відходами, використовується рідко. А процедура оголошення припинення статусу відходів дуже складна. Тому суб'єкти господарювання у сфері управління відходами в ЄС уникають використання цього принципу. Але в Україні (у нас немає фахівців чи експертів, які б розуміли цей принцип, і тим паче не мають поняття як реалізувати його на практиці), знайшлися бажаючі погратись у цю тему – це металургійне лобі. Металурги України дуже бояться, щоб стратегічна сировина "металобрухт" перетворилася на відходи металу. Напевно, сильні іміджеві втрати зазнають, якщо їх називатимуть переробниками відходів). Слабка позиція міністерства у цьому питанні, чітко видна у цьому проєкті постанові.

Ось кілька дуже цікавих пасажів із проєкту постанови:

  • Припинення статусу відходів може бути оголошено щодо:
  1. брухту заліза і сталі – металобрухт;
  2. брухту алюмінію – металобрухт;
  3. лому міді – металобрухт;
  4. склобою – скло.

Заплутана історія. Автори явно не можуть визначитися з тим, як правильно називати відходи - відходами металів або металобрухт (хоча він не є відходом). І в основному Законі "Про управління відходами", термін "металобрухт" відсутній, а в постанові він усюди. Не стає зрозумілим, що припиняє свій статус, відходи, чи металобрухт? А випадок зі склобоєм ще більш заплутаний, тому що згідно з терміном, який є у постанові, склобій – це скло, отримане в результаті здійснення операцій з відновлення відходів скла… взагалі не відходи! Але статус їм все одно можна оголосити, хоча і не відходи…)

  • візуальний огляд – перевірка, яка здійснюється шляхом використання органів чуття людини чи будь-якого неспеціалізованого обладнання;

Прочитали? Уважно? Перевірка органом чуття людини… Шикарно! Таке формулювання можна побачити лише в Українських нормативних актах. Виникає кілька питань: 1. Чи можна включити і слуховий огляд, визначення виду матеріалу, постукуючи по ньому? 2. В постанові немає визначеного порядку про перевірку стану органу для проведення візуального огляду. Наприклад, дозволений діапазон діоптра власника органу. Як часто проходитиме техогляд орган чуття і т.д. т.п.

Не хочу перетворювати пост на лонгрід, прикладів у постанові ще багато. Я вже не раз писав про проблему з визначення металобрухту в законах "Про металобрухт", та "Про управління відходами". І замість того, щоб привести до одного знаменника колізію між визначенням металобрухту та відходами металу, цей треш з безліччю термінів металобрухту продовжують проштовхувати і далі.

А такий низький рівень написання нормативного документа чиновниками міністерства захисту довкілля лякає. Адже це лише один із безлічі актів, які супроводжуватимуть закон "Про управління відходами". І якщо вони написані у такому самому стилі, то реформу сфери управління відходами можна поховати вже сьогодні.

P.S. Там ще є дуже цікаві інфографіки, але про них буде далі...