Ринок ETS в ЄС формувався з певними нюансами. У період запуску EU ETS у 2005-2012 роках було у надлишку сформовано квоти для більшості виробників зокрема для металургійної галузі, і загальний прибуток компаній склав понад $8 мільярдів для всіх 19 галузей.
В ЄС у 2005-2018 роках промисловість скоротила свої викиди на 1%, енергетика – на 22%. Це відбулося завдяки серйозному скороченню квот на вугільну генерацію та значному зростанню ВДЕ.
Ефективність роботи EU ETS підтримується завдяки цільовому використанню зібраних коштів з інвестиційного та соціального фондів. Зараз країни подають не лише плани щодо енергетики та клімату, а й щодо соціального впливу зеленої трансформації.
Під час другої фази EU ETS система торгівлі викидами створила додаткове навантаження на домогосподарства в різних економіках, а саме збільшила витрати. У Болгарії збільшення витрат домогосподарств сягнуло 18%, а у Франції та Німеччині – 31%. Це враховує додаткові витрати на транспорт, викиди від будівель тощо.
Саме тому у процесі відновлення України важливо отримати для промисловості доступ до тих коштів, які будуть акумульовані в СТВ. А також запобігти соціальним ризикам внаслідок зеленої трансформації, зокрема закриття вугільних шахт та низки інших виробництв.
Оновлений національний визначений внесок (НВВ3) має враховувати відновлення територіальної цілісності України, а отже і збільшення викидів. На окупованих територіях знаходиться значна кількість застарілих установок, тому викиди країни потенційно зростуть до 310-360 мільйонів тонн, від рівня 230 млн тонн зараз.
Сьогодні формування кліматичної політики є доволі другорядним питанням, як це було і до війни. Я не бачу якогось органу, який брав би на себе відповідальність за кліматичну політику та міг би впроваджувати СТВ.
Розробку СТВ може здійснювати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, а безпосереднє управління функціонуванням системи має здійснювати Міністерство економіки, адже це економічні питання. Також це відомство має більшу інституційну спроможність.
