Конкретні гравці мають великий вплив на чиновників, гадаю, вони дотують і утримують цілі відділи в КМДА. Лоббі настільки потужне, що воно проникає у всі потрібні кабінети. У цьому полягає корупція, адже той, хто формує грошовий фонд, диктує свої умови і правила.
У нас хоч і невисокий тариф на послугу поводження із відходами, та по Києву навіть дуже приблизно, люди сплачують понад мільярд гривень на рік. Місто саме визначає конкурсні умови, проводить конкурс, визначає переможців, ті компанії, які йому цікаво. Потрібен великий перевізник, залучать його, потрібен, умовно кажучи, кум – залучать кума. Коли у влади є можливість обрати потрібну собі компанію, вона буде її обирати.
Друга причина, чому у нас все так погано, це вплив знову ж таки людей з грошима на законодавчу гілку влади. Він існує і він великий. Впливають на тих, хто має стосунок до сміттєвої реформи, на депутатів. На голову комітету, на членів комітету. І на мене була одна невеличка спроба чинити вплив, одна людина хотіла, щоб гарно пройшли певні поправки до закону. Я сказав: "Подаєте, що вважаєте за потрібне, а я верифікую, чи потрібно це громадянам. Інакше через мене не вийде".
Чинити вплив на депутатів намагаються не обов’язково через підкуп. Можуть бути різні складні та заплутані політичні історії, коли на перший погляд неочевидно, чому депутат пристає на ту модель закону, якої він сам не розуміє. Важливою є інформаційна складова – розпускання пліток, формування експертної думки в закритих колах. Багато хто вже сахається теми відходів, мовляв, там так все заплутано, що краще туди узагалі не сунутися.
Ще одна причина – люди і місто не мають стимулів щось міняти. Ось ви живете в Києві, вам сухо, комфортно, тепло, світло є, інтернет є, ваше сміття прибирають і вас не бентежить, що там за містом якісь відходи складують на якийсь полігон. І поки тема сміття не вистрелить, достатньої уваги до цього ні в кого не буде.
А у підприємців, які хотіли б інвестувати в переробку, баланс не сходиться. Якщо підняти тариф для населення, буде економіка у переробників. Але через політичну недоцільність влада цього не робитиме. Захоронення відходів дуже дешеве, його вартість стимулює захоронювати і надалі, а не створювати переробку. Тому будуть переносити терміни експлуатації полігонів та звалищ. Та і гроші найлегше "сховати" на полігоні. І увесь отой корупційний ланцюг, який я описав, він красиво існує саме в таких реаліях.
Ці реалії може змінити новий закон. У минулому скликанні ВР війна між так званими пакувальниками (виробниками товарів в упаковці) і полігонщиками (власниками та операторами сміттєвих полігонів) призвела до того, що із рамковим законом по відходах нічого не вийшло. Після того, як у 2020 році його проголосували у першому читанні, я взявся тягнути далі цей закон. Після тривалого доопрацювання я передав проєкт Голові Комітету ВР з питань екологічної політики Олегу Бондаренку і де він знаходиться зараз, мені невідомо.
