Кожна країна-член ЄС має свою систему кліматичного врядування, яка розбудовувалась роками. Її внутрішня логіка, узгодженість елементів, порядок впровадження і є архітектурою. Україна тільки на початку складного, але важливого шляху розбудови окремих елементів цієї системи.
Від успішної та кропіткої роботи залежить не стільки майбутнє планети, скільки майбутнє економіки самої України. Впровадити все за короткий термін неможливо, тому й потрібна послідовність та логіка дій. Оскільки наявність кліматичного врядування — це вже не модний тренд, а musthave!
Ефективна архітектура "клімат-контролю" умовно поділяється на чотири категорії — стратегія, ціна вуглецю (батіг), стимулюючі заходи (пряник) та елементи врядування. В такому ключі ми і працюємо з європейськими партнерами.
В країнах ЄС зелена тематика починається з передвиборчих програм політичних сил, які після перемоги та формування уряду перекладаються у відповідну програму дій та законодавчий план роботи парламенту. Також популярним трендом є розробка Закону про клімат, щоб підняти цю тему на найвищий політичний рівень та законодавчо закріпити незворотність довгострокових цілей та заходів.
В Україні вже є багато секторальних стратегій, що містять кліматичні елементи — екологічна, енергетична, транспортна. Є крос-секторальні стратегічні документи — Національна економічна стратегія до 2030 року, Національно визначений внесок України до Паризької угоди (НВВ), що розробляється Міндовкілля. А ще Національний план з енергетики та клімату (НПЕК), що готується Міненерго. Необхідно забезпечити, щоб усі урядові стратегії узгоджувались одна з одною, були актуалізовані та синхронізовані з нашими євроінтеграційними пріоритетами та політичними цілями.
Наприклад, уряд розглядає кліматичну амбітність України у контексті наявності внутрішніх та зовнішніх ресурсів, тоді діалог щодо НВВ слід розглядати не лише в рамках Паризької угоди, а і в рамках політики сусідства щодо EU Green Deal. Більш того, наразі реалізуються спільні флагманські ініціативи щодо енергоефективності, трансформації вугільних регіонів, водневої економіки, промислових альянсів, розробляються інші проєкти.
Окрім стратегічних документів, політик та законів, які визначають яким чином будуть втілені принципи сталого управління та скорочення викидів ПГ, добре було б мати masterplan — умовний "Green Deal UA" з чітко визначеним терміном кліматичної нейтральності України та шляхами її досягнення. Такі заяви вже зробив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, і вони викликають великій інтерес у партнерів з ЄС.
