На жаль, ніхто не розглядав це питання у комплексі. 45% відсотків зібраного екоподатку спрямовують до загального фонду держбюджету, 55% – до місцевих бюджетів. Тоді витрачають ці кошти на будь-що, але не на те, що необхідно, аби захистити середовище. Ще одна проблема – законодавство не має вимог щодо цільового використання коштів екоподатку. Тому рівень забруднення атмосфери залишається високим.
Левова частка екологічного податку має реінвестуватися в екомодернізацію. Але існує умова – збережені кошти необхідно інвестувати в заходи з покращення екології. Тому потрібно збільшити контроль, аби все спрямовувалося за призначенням. Отже, необхідно встановити регулятори спрямування екоподатку, які не лише стимулюватимуть підприємства зменшувати викиди, а й дадуть їм можливість це робити.
70% екологічного податку має залишатися на спецрахунках підприємств за умови екомодернізації, а ще 30% – треба перераховувати у спеціальний екологічний фонд, з якого фінансуватимуться загальнодержавні заходи з охорони довкілля.
Екоподаток має використовуватися лише для покращення екологічної ситуації. В іншому випадку – це не екоподаток, а приховане джерело фінансування інших видатків державного та місцевих бюджетів. Якщо залишити все так, як зараз є, то деякі "дірки" справді будуть залатані, але здоров’я та життя українців буде у небезпеці.
