Батарейки — мабуть, найвідоміший приклад відходів, які не варто кидати у звичайне сміттєве відро. Але вони — далеко не єдині.
У наших домівках є багато речей, які після використання перетворюються не просто на сміття, а на небезпечні або складні відходи. Одні можуть забруднювати ґрунт і воду, інші — містити токсичні речовини, а деякі здатні навіть загорітися у сміттєвозі.
Отже, ми зібрали для вас перелік із десяти речей, які краще не відправляти у звичайний контейнер.
1. Ртутні термометри
Старий ртутний термометр може роками лежати в аптечці поруч із сучасним електронним. Але якщо він розіб’ється — це вже буде не просто побутова незручність.
У чому небезпека: один розбитий градусник містить близько 1–2 грамів ртуті. У закритому чи напівзакритому середовищі сміттєвоза або полігону цього достатньо, щоб отруїти тисячі кубометрів повітря токсичними випарами, які вражають нервову систему та нирки.
Що робити: здавати до спеціалізованих пунктів прийому, які приймають ртутьвмісні відходи, або МНС/ДСНС у вашому місті. Якщо вам пощастило і ваш населений пункт є у маршруті курсування екобуса, здавайте туди.
2. Стара електроніка та дрібна побутова техніка
Телефони, зарядки, навушники, роутери, електронні іграшки, фени, дрібна кухонна техніка, електронні сигарети — усе це не просто пластиковий мотлох.
У чому небезпека: всі ці пристрої можуть містити кадмій, свинець, берилій і бромні антипірени, які дуже токсичні для всього живого та здатні накопичуватися у живих організмах. А якщо всередині є акумулятор, то такий викинутий у сміття прилад ризикує ще й зайнятися. Тому старий смартфон краще здати на переробку, а не ховати між картопляним лушпинням і пакетом від молока.
Що робити: віддавати на утилізацію електронного сміття (e-waste). Багато магазинів техніки періодично проводять акції з приймання старої електроніки, адже вона містить метали, плати, кабелі та різні компоненти, частину яких можна відновити або переробити. Використана електроніка — це джерело цінних рідкісноземельних металів, які без переробки просто втрачаються на сміттєзвалищі.
3. Люмінесцентні та деякі енергоощадні лампи
Звичайна лампочка здається максимально невинним відходом.
У чому небезпека: компактні люмінесцентні лампи та довгі офісні трубки містять від 3 до 70 мг пари ртуті. Пошкодження колби в контейнері призводить до миттєвого витоку цієї отруйної речовини.
Світлодіодні лампи зазвичай не містять ртуті, однак і вони належать до електронних відходів, тому їх також краще збирати окремо.
Загальне правило тут просте: якщо предмет світиться завдяки складній електроніці, найімовірніше, йому не місце серед харчових залишків і пакетів.
Що робити: на відміну від звичайних ламп розжарювання чи LED (які є менш шкідливими, але теж потребують переробки як е-відходи), люмінесцентні лампи потрібно здавати операторам небезпечних відходів або у вже згадані нами спеціальні мобільні пункти — екобуси.
4. Прострочені ліки й медикаменти
Аптечка має дивовижну здатність накопичувати препарати, термін придатності яких закінчився приблизно тоді ж, коли ми востаннє читали інструкцію до них. Позбуватися таких ліків теж потрібно правильно.
Не варто змивати таблетки в унітаз, виливати сиропи у раковину або просто викидати великі обсяги медикаментів разом зі звичайними відходами.
У чому небезпека: синтетичні сполуки, антибіотики та гормональні препарати зі змитих або викинутих ліків потрапляють у ґрунтові води та водойми, адже системи очищення зазвичай не розраховані на їх повне видалення. Це призводить до появи антибіотикорезистентних бактерій у природі та отруєння природних вод і всіх, хто в них мешкає.
Що робити: найкраще шукати спеціальні програми або пункти збору прострочених ліків, якщо вони працюють у вашому місті. Якщо таких немає поруч, змішайте рідкі чи подрібнені таблетки з абсорбентом (наприклад, кавовою гущею чи наповнювачем для котячого туалету) і щільно закрийте в банці, щоб мінімізувати вимивання.
5. Фарби, лаки та розчинники
Після ремонту майже завжди залишається банка з сантиметром фарби на дні. І вона може простояти на балконі ще кілька років, доки хтось не вирішить нарешті "прибрати".
У чому небезпека: залишки будівельної хімії містять леткі органічні сполуки, токсичні пігменти, легкозаймисті компоненти або важкі метали. Засохла фарба легко займається, а рідка — вимивається в ґрунт. Тому їх не варто виливати у каналізацію або викидати у звичайний контейнер у рідкому вигляді.
Що робити: такі залишки краще передавати на спеціалізовану утилізацію. Якщо ж такої можливості немає, потрібно дати їм повністю висохнути у добре провітрюваному приміщенні або змішати їх із тирсою/піском до твердого стану перед утилізацією, якщо це водоемульсійна фарба. Масляні та алкідні фарби потрібно здавати виключно як небезпечні відходи.
6. Побутова хімія з хлором та аміаком
Засоби для прочищення труб, концентровані відбілювачі, кислоти, сильні лужні засоби — усе це допомагає пережити генеральне прибирання, але після використання може перетворитися на небезпечні відходи.
У чому небезпека: всі перераховані рідини є агресивними їдкими речовинами. Особливо небезпечно змішувати різні хімічні засоби між собою. У загальному смітті вони можуть вступати в хімічні реакції з іншими відходами, виділяти токсичні гази або пошкоджувати тару.
Що робити: використовувати засоби повністю. Невикористані концентровані засоби краще не переливати у випадкові пляшки й не відправляти у смітник. Порожню та промиту тару можна сортувати як пластик (залежно від маркування), а самі залишки хімії використовувати за призначенням або нейтралізувати.
7. Павербанки та літій-іонні акумулятори
Старий павербанк часто сприймають просто як шматок пластику з проводом.
У чому небезпека: хоча це, по суті, різновид батарейок, про це часто забувають, викидаючи разом зі зламаними гаджетами. Насправді всередині — акумулятор, який може бути пожежонебезпечним. Особливі ризики несуть пристрої, які здулися, перегрівалися, падали або мають пошкоджений корпус.
Літій-іонні елементи надзвичайно чутливі до механічних пошкоджень — під час пресування сміття вони самозаймаються і вибухають, що є головною причиною пожеж на сортувальних лініях.
Що робити: здавати до спеціальних боксів для акумуляторів та електроніки.
8. Автомобільні мастила, антифриз та інші технічні рідини
Ці відходи рідше опиняються у звичайному домашньому смітнику, але наслідки їхньої дії можуть бути значно серйознішими.
У чому небезпека: вилиті в раковину чи смітник мастила утворюють непроникну плівку на поверхні води та ґрунту. Так вони блокують доступ кисню для мікроорганізмів і рослин. 1 літр мастила чи моторної оливи може забруднити до 1 мільйона літрів чистої води.
Антифриз, гальмівні та інші автомобільні рідини також можуть забруднювати воду і ґрунт. Виливати їх у каналізацію, на землю чи у найближчу канаву — точно не варіант.
Що робити: машинну оливу приймають СТО й пункти утилізації технічних рідин. Рослинну олію з фритюру можна збирати у пляшку та здавати переробникам на біодизель.
9. Автомобільні шини
Старі покришки часто роками "прикрашають" гаражі, подвір’я або, в гіршому разі, найближчу лісосмугу та узбіччя доріг. Зміна сезонів чи покупка нового комплекту гуми регулярно ставить перед водіями питання: куди діти зношені шини?
Категорично заборонено викидати покришки у звичайні сміттєві баки, скидати їх у яри чи намагатися спалити самостійно.
У чому небезпека: гума розкладається понад 150–200 років. Увесь цей час вона виділяє в навколишнє середовище понад сотню токсичних речовин, серед яких бензол, ксилол та канцерогенний пил. На звичайному полігоні вони накопичують гази й легко займаються. Палаючі шини отруюють повітря чорним їдким димом, який осідає на ґрунт і потрапляє в легені.
Що робити: Здавайте зношену гуму у спеціалізовані пункти прийому або дізнавайтеся у своїх шиномонтажних майстернях, чи мають вони договір на утилізацію. На спеціальних заводах покришки подрібнюють на гумову крихту, яку потім використовують для виготовлення безпечного покриття дитячих і спортивних майданчиків, а також для додавання в асфальт.
10. Аерозольні балончики під тиском
Дезодоранти, лаки для волосся, засоби від комах чи освіжувачі повітря є в кожному домі. Коли балончик перестає розпилювати, виникає спокуса просто кинути його в загальний смітник, адже на вигляд він здається абсолютно порожнім.
Проте викидати аерозольні балончики разом із побутовим сміттям чи намагатися розкрити їх самостійно надзвичайно небезпечно.
У чому небезпека: навіть у "використаному" балоні ще залишаються тиск і частки легкозаймистого газу-пропеленту (ізобутану або пропану). У сміттєвозі під час механічного пресування відходів або на полігоні під впливом сонячного тепла такі ємності легко вибухають. Це є однією з найчастіших причин раптових пожеж у сміттєвозах і на сортувальних лініях, що створює пряму загрозу для життя працівників.
Що робити: використовуйте вміст балончика до кінця, поки газ повністю не вийде через розпилювач. У жодному разі не проколюйте та не розплющуйте його руками. Повністю порожні металеві балони у багатьох містах приймають як металобрухт або в контейнери для сортування металу. Якщо ж усередині залишився засіб чи фарба, яку неможливо розпилити, такий балончик потрібно здавати до пунктів прийому небезпечних відходів.
